РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ

Церемонія вшанування Ґовардгани відбулася на молодику. Далі сім днів не вщухала страшна злива з градом, що наслав цар Індра. Минуло дев’ять днів прибутного місяця, а десятого дня Індра прийшов вшанувати Господа Крішну, і все мирно залагодилось. Наступний, одинадцятий день місяця був екадаші. Махараджа Нанда весь день постив, а над ранок на двадаші (день після екадаші) пішов скупатися в Ямуні. Однак щойно він зануривсь у воду, як один із слуг Варунадеви взяв його до арешту. Варунині слуги привели Нанду Махараджу перед Варуни. За провину йому поставлено, що він купався у річці, коли того робити не можна. За астрологічними обчисленнями час, коли він робив омовіння, вважають за демонічний. А сталося так тому, що Нанда Махараджа хотів узяти купіль у Ямуні зараз як благословиться на світ, але так чи так він прийшов трохи зарано і ввійшов у воду в несприятливий час — і через те його затримали.
 

Коли Нанду забрали Варунині слуги, ті, хто прийшов разом з Нандою, почали щосили гукати Крішну й Балараму. Крішна й Баларама одразу збагнули: то Варуна забрав Нанду Махараджу. В Них шукали оборони, і тому Вони пішли до Варуниної обителі. Для жителів Вріндавани, а вони є бездомісні віддані Господа і крім Верховного Бога-Особи іншого притулку не мають, природно було благати захисту в Господа — так діти не знають захисту іншого, крім батьків.

Півбог Варуна, з великою пошаною привітавшись до Господа Крішни й Баларами, сказав: «Любий Господи! Цієї хвилі, як я побачив Тебе, моє життя в тілі півбога Варуни вивінчав успіх. Мені належать усі скарби вод, але самих цих багатств замало, щоби життя стало успішним. Проте тої самої хвилі, як я побачив Тебе, я сягнув досконалости життя, бо тепер вже не мушу приймати матеріального тіла. Тому я шанобливо вклоняюся Тобі, о Господи, Верховний Боже-Особо, Верховний Брахмане і Наддуше усього. Ти — верховна трансцендентна особа, і матеріальна природа ніколи не заторкує Тебе. Мені страшенно прикро, що мої неметкі слуги, не знаючи, як слід чинити, а як не слід, помилково схопили Твого батька Нанду Махараджу. Благаю Тебе, прости образу, що її вчинили мої слуги. Мені видається, що Ти прийшов сюди просто щоб дарувати мені Свою ласку. Любий Господи Крішно, Ґовіндо, молю, будь милостивий до мене! Ось Твій батько, забирай його».

Так Господь Крішна, Верховний Бог-Особа, визволив Свого батька й, радіючи, привів батька перед друзів. Нанда Махараджа дивувався, що півбог, володіючи такими багатствами, виявив до Крішни глибоку шану. Подія зробила велике враження на Нанду, і він почав розповідати за цей випадок своїм друзям і рідним.
 

Дії Крішни були насправді дивовижні, проте Махараджеві Нанді й матері Яшоді навіть на думку не спадало, що Він — Верховний Бог-Особа, натомість вони вважали Його за своє улюблене дитя. Тим-то Нанда Махараджа не міг визнати, що Варуна вшановував Крішну через те, що Крішна є Верховний Бог-Особа. Нанда радше схилявся до думки, що Крішна — то просто дивовижно прекрасна дитина і тому Його шанує навіть Варуна. Друзям Нанди Махараджі, пастухам, захотілось дізнатися, чи правда, що Крішна є Верховна Особа, і чи дарує їм Крішна спасіння. Вони радилися щодо цього між собою, а тимчасом Крішна, зрозумівши, що вони мають на гадці, а також аби запевнити, що їм визначено піти до духовного царства, показав їм духовне небо. В матеріальному світі загал здебільшого просто тяжко працює, нічого не знаючи за інше царство, інше небо — небо духовне, де все є вічне, блаженне й сповнене знання. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що хто повернувся до того духовного неба, вже ніколи не мусить вертатися до матеріального світу смерти й страждань.
 

Крішна, Верховний Бог-Особа, прагне дати кожній зумовленій душі знання про те, що ген поза матеріальним небом є небо духовне, яке є трансцендентне щодо незліченних усесвітів, що всі створені в межах сукупної матеріальної енерґії. Крішна завжди дуже милостивий до кожної зумовленої душі, але, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», до відданих Він особливо прихильний. Отак, почувши їхні запитання, Крішна подумав, що слід повідомити Своїх відданих у Вріндавані про духовне небо й планети Вайкунтги в ньому.

Кожна зумовлена душа в матеріальному світі перебуває в пітьмі невігластва, а це означає, що існування зумовлених душ засноване на тілесному розумінні буття.

Кожен певен, що належить до матеріального світу, і з таким світобаченням діє в невігластві в будь-якій формі життя. Діяльність конкретного тіла зветься карма, корислива діяльність, що спричиняється до наслідків. Під впливом тілесного розуміння життя зумовлені душі діють відповідно до типу свого тіла і тою діяльністю створюють собі майбутнє зумовлене життя. Їхні знання щодо духовного світу надто мізерні, щоб вони могли вдатися до духовної діяльности, званої бгакті-йоґа. Але хто успішно виконує бгакті-йоґу, той, покинувши теперішнє тіло, йде безпосередньо до духовного світу й оселяється на одній з планет Вайкунтг. Усі жителі Вріндавани — чисті віддані, і, покинувши тіло, всі вони йдуть на Крішналоку. Вони сягають навіть вище Вайкунтг. Насправді ті, хто завжди діє в свідомості Крішни і виконує зріле й чисте віддане служіння, по смерті отримують змогу мати товариство Крішни в усесвітах, які перебувають у матеріальному творінні. Розваги Крішни тривають повсякчас — у цьому всесвіті чи в іншому. Як ото сонячний диск проходить над багатьма місцями Землі, так у цьому чи іншому всесвіті весь час відбувається крішна-ліла, тобто трансцендентна з’ява та розваги Крішни. Зрілі віддані, що цілковито присвятили себе свідомості Крішни, одразу переносяться туди, де з’являється Крішна. В тому всесвіті віддані вперше отримують змогу безпосередньо спілкуватися з Крішною. Віддані вчаться й далі, як бачимо у Крішниній вріндавана-лілі на цій планеті. Отож Крішна показав жителям Вріндавани, як виглядають планети Вайкунтги насправді, щоб ті знали, куди вони підуть, коли покинуть тіло.
 

Крішна показав їм духовне небо — вічносуще, незнищенне, безмежне і сповнене знання. В матеріальному світі існують тіла різного рівня розвитку, і знання проявляється в них відповідно до того рівня. Наприклад, знання в дитячому тілі не таке розвинене, як у тілі дорослого. Відповідно до різного рівня розвитку є різні групи живих істот: водяні істоти, рослини й дерева, плазуни й комахи, птахи й звірі, нецивілізовані й цивілізовані людські форми життя. Вищі проти людських форм є півбоги, чарани й сіддги і ще вищі форми істот аж до Брахмалоки, де живе Господь Брахма. Серед півбогів теж існує ґрадація за рівнем знання. Але за межами матеріального світу, в небі Вайкунтги, кожний володіє повним знанням. На Вайкунтгах і на Крішналоці усі виконують віддане служіння Господеві.
 

В «Бгаґавад-ґіті» зазначено, що володіти повним знанням означає знати, що Крішна є Верховний Бог-Особа. Ще у Ведах та «Бгаґавад-ґіті» сказано, що у брахмаджйоті, духовному небі, немає потреби в сонячному чи місячному світлі або електриці. Всі планети там самосяйні й вічні. В брахмаджйоті, духовному небі, творення й знищення неможливі. Також «Бгаґавад-ґіта» потверджує, що поза матеріальним небом є інше, вічне духовне небо, і там усе існує вічно. Отримати відомості за духовне небо можна лише від великих мудреців та святих, які вже подолали вплив трьох ґун матеріальної природи. Не перебуваючи постійно на трансцендентному рівні, осягнути духовну природу неможливо.

Саме тому радять вдатися до бгакті-йоґи й бути свідомому Крішни двадцять чотири години на добу. Це дасть змогу вийти поза сферу, де владні ґуни матеріальної природи. Тому, хто в свідомості Крішни, природу духовного неба й Вайкунтгалоки зрозуміти нескладно. Отже, жителям Вріндавани, що повсякчас виконують віддане служіння, збагнути трансцендентну природу простіше простого.
 

Крішна повів усіх пастухів з Нандою Махараджею на чолі до затоки, в якій пізніше Акрура побачив планетну систему Вайкунтги. Вони прийшли і почали робити омовіння — і перед ними відкрилася істинна природа Вайкунтгалок. Побачивши духовне небо і Вайкунтгалоки, Нанда Махараджа і всі пастухи відчули надзвичайне блаженство. З подивом вони споглядали Крішну, якому підносили хвалу уособлені Веди, а як вийшли на берег, побачили того самого Крішну.