РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ

Уся Вріндавана думала про Крішну повсякчас. Кожен був занурений в океан трансцендентного блаженства, бо завше згадував Його розваги. Але матеріальний світ дуже занечищений, і тому навіть у Вріндавані асури, демони, пробували порушити мир і спокій.

Одного разу у Вріндавані з’явився демон Аріштасура. Він з’явився в подобі величезного бика з грубим тілом і страшними рогами, й копитами рив землю. Коли демон з’явився у Вріндавані, земля задвигтіла, наче від землетрусу. Люто ревучи, бик зрив копитами цілий берег, а тоді кинувся до самого селища. Він ревів так оглушливо, що в деяких вагітних корів і жінок був викидень. Його тіло було таке величезне й дуже, що на нього сідали хмари, як на гору. Коли у Вріндавані з’явився Аріштасура, на самий вигляд страшного демона кров застигла в жилах у всіх чоловіків та жінок, а корови та інші тварини повтікали з селища.

Становище було відчайдушне, жителі Вріндавани заволали: «Крішно! Крішно! Врятуй нас!» Ще Крішна побачив, що корови біжать кудись, і зразу відповів:

— Нічого не бійтеся. — Тоді, вставши навпроти Аріштасури, Крішна звернувся до нього: — Ти, найниціша істото, навіщо лякаєш жителів Ґокули? Чого ти домагаєшся? Якщо це виклик Мені, то Я готовий до бою.

Для бика Крішнині слова був прямий виклик, і демон знавіснів. Розлючений, бик почав сунути на Крішну, Крішна ж стояв перед ним, поклавши руку на плече Свого друга. Аріштасура рив копитами землю, хвіст задрав, аж, здавалося, хмари чіплялися за нього, налиті кров’ю очі оберталися в очницях. Наставивши роги на Крішну, він кинувся на Нього, наче блискавиця Індри. Але Крішна ухопивсь за роги демона і відкинув його геть, як великий сильний слон войовниче слоненя. Демона, знесиленого, кинуло в піт, але, зібравшись на силі і дусі, він підвівся і знов несамовито кинувся на Крішну, важко одсапуючи. Крішна знов спіймав його за роги і кинув об землю, аж роги зламалися. Тоді Крішна почав бити його, як вибивають праником мокру білизну. Аріштасура качався по землі і несамовито хвицав ногами. Його очі повилазили з лоба, і, стікаючи кров’ю, бик, весь у власних випорожненнях, відійшов у царство смерти.

Півбоги з небесних планет почали сипати на Крішну квіти, прославляючи Його надзвичайні подвиги. Крішна був сама душа жителів Вріндавани, і, вбивши того демона у подобі бика, дарував відраду цілому селищу. Крішна з Баларамою, наче два тріумфатори, вступили у Вріндавану, а жителі радісно вітали і вславлювали Їх. Коли людина здійснює щось надзвичайне, природно, що її рідні й друзі торжествують.

Невдовзі великий мудрець Нарада відкрив Камсі одну таємницю щодо Крішни. Нарада Муні відомий як дева-даршана. Це означає, що бачити його здатні лише півбоги або ті, хто, перебуває на одному з ними рівні. Але Нарада прийшов до Камси, що аж ніяк не був на рівні півбогів, і той Нараду побачив. Авжеж, Камса бачив і Крішну, тож те, що він бачив Нараду Муні, не диво. Але назагал, щоб побачити Господа чи Його відданих, слід очистити свій зір. Безперечно, спілкуючись з чистим відданим, людина отримує користь, навіть якщо не відчуває цього, і це зветься аґ’ята-сукріті. Бачачи відданого Господа, вона робить поступ, хоча й не розуміє, як це відбувається. Завдання Наради Муні було якнайшвидше довести справу до кінця. Крішна прийшов, щоб убити демонів, а Камса був найгірший демон. Прагнучи прискорити плин подій, Нарада пішов до Камси розповісти всю правду. Нарада сказав Камсі:

— Тебе має вбити восьмий син Васудеви й Девакі. Цей восьмий їхній син — Крішна. Васудева обдурив тебе, переконавши, що його восьмий нащадок — дівчинка. Насправді ж дочку народила Яшода, дружина Нанди Махараджі. Тоді Васудева поміняв дітей і так тебе перехитрив. І Крішна, і Баларама — сини Васудеви. Боячись твоєї жорстокої натури, Васудева розважливо сховав Їх подалі від твоїх очей, у Вріндавані. — Далі Нарада повідомив Камсу: — Крішна й Баларама живуть невпізнані під опікою Нанди Махараджі. Вони вже вбили всіх твоїх помічників-асурів, яких ти посилав у Вріндавану вбивати дітей.

Почувши таке від Наради Муні, Камса схопився за гострий меч, заміряючись убити Васудеву за дволичність. Але Нарада стримав його.

— То не Васудева має вбити тебе, — сказав він. — Навіщо тобі його смерть? Краще спробуй убити Крішну й Балараму.

Та Камса мав якось дати вихід гніву, тож узяв Васудеву з дружиною під варту і закував їх у кайдани. Діючи згідно із щойно отриманою звісткою, Камса негайно закликав демона Кеші й наказав зараз рушати до Вріндавани привезти звідтіля Крішну й Балараму. Вийшло так, що він послав Кеші у Вріндавану, щоб його вбили Крішна з Баларамою — і Кеші отримав звільнення.

Далі Камса прикликав до себе досвідчених погоничів слонів — Чануру, Муштіку, Шалу й Тошалу та інших, і сказав їм:

— Друзі, слухайте уважно. В домі Нанди Махараджі у Вріндавані перебувають два брати, Крішна й Баларама. Але насправді Вони сини Васудеви. Ви знаєте, що доля рокувала мені вмерти від руки Крішни — так сказав голос з неба. Я прохаю вас влаштувати змагання борців. На це свято зберуться люди з цілої країни, і я беру на себе, щоб ті два хлопці також прибули, а ви постарайтеся вбити Їх на борецькому помості.

В північній Індії місцеві жителі і тепер тішаться борецькими змаганнями, а з «Шрімад-Бгаґаватам» дізнаємось, що ті змагання мали успіх і п’ять тисяч років тому. Камса взяв намір влаштувати таке змагання й запросити на нього багато людей. Погоничам слонів він наказав:

— Мусите привести до входу на борецьку арену слона Кувалаяпіду. Коли Крішна й Баларама прийдуть, спробуйте зупинити Їх при вході, і хай слон Їх уб’є.

Ще Камса намовив своїх прихильників виконати офіру Господу Шіві — принести в жертву тварин, а також виконати жертвопринесення Дганур-яґ’ю і ще одну яґ’ю, яку виконують на чотирнадцятий день місяця, чатурдаші. Це третій після екадаші день, і його відводять саме на поклоніння Господу Шіві. Одна з повних часток Господа Шіви зветься Калабгайрава, і демони поклоняються Господеві Шіві саме в цій формі, приносячи йому в жертву тварин. Цей звичай досі існує у Вайд’янатга-дгамі в Індії, там демони офірують Калабгайраві тварин. До таких демонів належав і Камса. До того ж він був досвідчений дипломат і тому швидко намовив своїх прихильників убити Крішну й Балараму.

Потім Камса закликав Акруру, що належав до родини Яду (Крішна народився в тій самій родині як син Васудеви). Коли Акрура прийшов до Камси, той люб’язно потис йому руку і сказав:

— Любий Акруро, кращого друга за тебе я не маю ні в династії Бгоджа, ані серед Яду. Ти — найщедріший з усіх, і я, як твій друг, благаю в тебе милостині. Я шукаю твоєї допомоги, як Індра шукає допомоги у Господа Вішну. Прошу, негайно їдь у Вріндавану і знайди там двох хлопців — Крішну й Балараму. Вони сини Нанди Махараджі. Для Них приготовано цю чудову колісницю, бери її й поспішись привезти їх сюди. Отаке моє до тебе прохання. Цих двох хлопців я хочу вбити. Біля в’їзду на Них чекатиме велетенський слон Кувалаяпіда, і, сподіваюся, він Їх уб’є. Але якщо Їм вдасться втекти, далі Їх зустрінуть борці, і вже тоді Вони певно загинуть. Такий мій замір: убити цих двох хлопців, а тоді Васудеву й Нанду, що є опорою династій Врішні й Бгоджа. Ще я вб’ю свого батька Уґрасену і його брата Деваку, адже насправді вони мої вороги і все стоять мені поперек дороги в дипломатії й політиці. Так я збудуся всіх ворогів. Джарасандга — мій тесть, і ще я маю друга — мавпу Двівіду. З їхньою допомогою я легко згладжу з лиця землі всіх царів, які на боці півбогів. Такий мій план. Позбувшись усіх суперників, я царюватиму щасливо і без жодних перешкод на всій землі. Ти, мабуть, знаєш, що Шамбара, Наракасура й Банасура — мої близькі друзі. Від них мені буде велика поміч, коли я розпочну війну проти царів, котрі підтримують півбогів. Так я напевно винищу всіх ворогів. То рушай до Вріндавани негайно й запроси тих хлопців приїхати помилуватися краєвидами Матгури й потішитися змаганнями борців.

Вислухавши про Камсині заміри, Акрура відповів:

— Любий царю, твій план, як подолати перешкоди на шляху твоєї дипломатії, прекрасний. Але маєш зберігати рівновагу, бо ще невідомо, на що поверне. Кінець кінцем, людина мислить, а Бог креслить. Хоч які будуй великі плани, вони не здійсняться, як немає згоди на те від вищої влади. Кожен знає, що в матеріальному світі всім порядкує надприродна сила. Наш плідний розум може будувати великі плани, але слід тямити, що плодом може бути як щастя, так і страждання. Особисто я нічого проти твого задуму не маю. Я твій друг і тому твій загад виконаю — привезу, як ти бажаєш, Крішну й Балараму.

Роздавши своїм спільникам накази, Камса пішов геть, Акрура ж повернувся додому.