РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ

Нарада Муні за смерть Вйомасури не згадував. Це означає, що Крішна вбив цього демона того самого дня, що й демона Кеші. Він убив Кеші рано-вранці; потім хлопці пішли на Ґовардгану пасти корови, і саме там подибав свою смерть Вйомасура. Обидва демони були вбиті протягом одного ранку. Камса попрохав Акруру поїхати до Вріндавани перед вечором. Отримавши Камсин наказ, Акрура наступного ранку вирушив на колісниці до Вріндавани. Акрура був великий відданий і тому дорогою до Вріндавани взявся уславлювати Господа. Віддані завжди занурені в думки про Крішну, і Акрура теж безнастанно думав про Крішнині лотосові очі.

Він дивувався: які то доброчесні вчинки мав він здійснити, щоб отримати нагоду поїхати до Господа Крішни й Господа Баларами і побачити Їх того дня у Вріндавані? Чистий вайшнава завжи думає, що він недостойний служити Крішні. Тож Акрура почав думати, що він недостойний отримати трансцендентну можливість побачити Верховного Бога-Особу.
Він вважав себе так само неспроможним побачити Крішну, як матеріаліст неспроможний збагнути науку про Бога або як людина четвертого класу (шудра) неспроможна вивчати Веди. Але потім Акрура подумав: «Милістю Крішни можливо все, тож, якщо Він захоче, я зможу побачити Його». Подібно до того як травинка, що її несуть річні хвилі, може ненароком дістатися берега й отримати притулок, обумовлену душу, яку несуть хвилі матеріального існування, може врятувати милість Крішни». «Тепер, якщо буде на те воля Крішни, я побачу Його», — думав Акрура. Їдучи до Крішни, Акрура почувався найщасливішою в світі людиною, адже незабаром він мав стрінутися з Крішною, побачити якого прагнуть і наймогутніші йоґи-містики. Він знав, що коли побачить Крішну, зникнуть усі гріховні наслідки його минулого життя і він досягне вершини людської форми життя — найсприятливішої з усіх форм життя. Те, що Камса послав його по Крішну з Баларамою, здавалось Акрурі виявом надзвичайної ласки — бо то була нагода побачити Господа. Великі мудреці й святі в минулому діставали звільнення від матеріального світу, лише побачивши сяючі нігті на лотосових пальцях ніг Крішни, міркував собі Акрура далі.

«Сам Верховний Бог-Особа нині зійшов на Землю і живе тут, наче звичайна людина. Мені надзвичайно пощастило, що я побачу Його на власні очі», — думав Акрура. Він сильно хвилювався, передчуваючи, що побачить ті самі лотосові стопи, яким поклоняються великі півбоги, як-от Брахма, Нарада й Господь Шіва, ті самі лотосові стопи, які ступають землею Вріндавани й торкаються до припудрених кункумою грудей ґопі. «Я такий щасливий, що побачу сьогодні оці самі лотосові стопи, — думав він, — і певно я побачу прекрасне Крішнине обличчя з тілакою, що прикрашає Йому ніс та чоло. Крім того я побачу Його усмішку і Його чорні кучері. Я певний, що матиму таку можливість, — ген олень перетнув мені шлях під праву руку. Сьогодні я зможу насправді побачити красу духовного царства Вайкунтгалоки, тому що Крішна — Верховний Вішну, що явив Себе зі Своєї доброї волі. Він — джерело всієї краси, і сьогодні мої очі нап’ються Його красою».

Акрура не мав жодного сумніву, що Господь Крішна є Верховний Вішну. Коли Господь Вішну кидає погляд на матеріальну енерґію, виникає космічне проявлення. І хоча Господь Вішну створює матеріальний світ, дією власної енерґії Він вільний від впливу матеріальної енерґії. Своєю внутрішньою потенцією Вішну розсіює темряву матеріальної енерґії. Так само Крішна, первинний Вішну, створив жителів Вріндавани, поширивши Свою внутрішню енерґію. «Брахма-самхіта» підтверджує, що оточення й обитель Крішни є поширення Його внутрішньої енерґії. Та сама внутрішня енерґія проявляється й на Землі у формі Вріндавани, де Крішна насолоджується зі Своїми батьками і друзями, пастушками й ґопі. З Акруриного твердження стає зрозуміло, що Крішна трансцендентний щодо ґун матеріальної природи, а тому жителі Вріндавани, виконуючи любовне служіння Господеві, теж трансцендентні.

Ще Акрура міркував, з якою метою Господь появляє Свої трансцендентні розваги. Крішнині трансцендентні дії, повчання, якості й розваги — благословення всьому людству, думав собі він. Адже обговорюючи трансцендентну форму, якості, розваги Господа і все, що пов’язане з Ним, люди можуть постійно перебувати в свідомості Крішни. Завдяки цьому весь усесвіт насправді може жити щасливо й мирно розвиватись, але без свідомости Крішни цивілізація — наче оздоби на мертвому тілі. Хоч як гарно прикрашай мертве тіло, без свідомости з будь-яких прикрас користи ніякої. Отже, без свідомости Крішни людське суспільство безплідне і мертве.

Акрура міркував: «Нині Сам Верховний Бог-Особа з’явився як нащадок династії Яду. Релігійні засади — це закон, що даний від Нього. Ті, хто кориться тому законові, — півбоги, а хто не кориться, — демони. Він зійшов, щоб захистити півбогів, які пильнують закону Верховного Господа. Півбогам і відданим Господа велике щастя жити в згоді з законом Крішни, а Крішні насолода зусебічно захищати їх. Людям завжди корисно слухати й оповідати про діяння Крішни, як Він обороняє відданих і вбиває демонів, — так сказано також у «Бгаґавад-ґіті». І віддані, й півбоги будуть завжди, ще і ще оспівувати славетні діяння Господа.

Крішна, Верховний Бог-Особа, є духовний вчитель усіх духовних вчителів, Він той, хто звільняє впалі душі, Він владця усіх трьох світів. Кожен, в кого очі зволожені любов’ю до Бога, може бачити Його. Сьогодні я зможу побачити Верховного Бога-Особу, що Своєю трансцендентною красою звабив богиню процвітання вічно жити з Ним. Щойно колісниця в’їде у Вріндавану, я зіскочу з неї і впаду ницьма перед Верховним Господом, що є володар матеріальної природи й усіх живих істот. Великі йоґи-містики завжди поклоняються Його лотосовим стопам, тож і я стану поклонятися Його лотосовим стопам і стану наче один з Його друзів у Вріндавані, наче ті хлопчики-пастушки. Коли я так впаду простертий перед Крішною, Він певно торкне моєї голови Своєю звитяжною лотосовою рукою. Він простягає руку всім зумовленим душам, що приймають захисток Його лотосових стіп. Крішна — остаточна мета життя для всіх людей, що бояться матеріального існування, і, певно, коли я побачу Його, Він прихистить мене біля Своїх лотосових стіп. Я жадаю відчути на своїй голові дотик Його рук, що наче лотоси».

Так Акрура уявляв, як отримає благословення від руки Крішни. Він знав, що Індра, цар небес і володар трьох світів — вищих, середніх і нижчих планетних систем — отримав Господнє благословення просто запропонувавши Йому трохи води, яку Крішна прийняв. Так само Балі Махараджа, давши Ваманадеві у милостиню три кроки землі й запропонувавши Йому трохи води, яку Господь Ваманадева прийняв, досяг становища Індри. Коли ґопі під час танцю раса з Крішною втомилися, Крішна зняв їхню втому, провівши Своєю рукою, що пахне наче лотос, їм по лиці, яке узялось перлистими крапельками поту. Тож Акрура сподівався благословення від тої благодатної Крішниної руки. Рука Крішни може дарувати благословення будь-якій людині, якщо та стає свідома Крішни. Благословення Крішниної руки може дістати і той, хто прагне матеріального щастя, як у небесного царя, і той, хто жадає звільнитися від нещасть матеріального існування, і також той, хто з чистої трансцендентної любови до Крішни прагне мати товариство Крішни і доторкуватися Його трансцендентного тіла.

Однак Акрура і боявся, адже його послав Камса, ворог Крішні. Він думав: «Я їду до Крішни посланцем Його ворога» і разом з тим міркував: «Крішна як Наддуша міститься у кожному серці, отже, Він мусить знати і моє серце». Серце Акрури було чисте, хоча йому і звірився Крішнин ворог. Акрура був чистий відданий Крішни. Він ризикнув стати посланцем Камси лише для того, щоб зустрітися з Крішною. Він був певний того, що хоча він їхав як представник Камси, Крішна не стріне його як ворога. «Навіть хоча мене послано з гріховною місією від Камси, я, коли наближусь до Верховного Бога-Особи, смиренно встану перед Ним з молитовно складеними руками. Його, певно, вдовольнить моя відданість; можливо, Він навіть усміхнеться, гляне на мене з любов’ю — і тоді я, звільнений від усіх наслідків своїх гріхів, піднесуся на рівень трансцендентного блаженства і знання. Крішна читає в моєму серці, тому, я певний, побачивши мене, Він стисне мене в обіймах. Я не лише член родини Яду, а й бездомісний чистий відданий. Його ласкаві обійми повністю вичистять з мого тіла, серця й душі всі наслідки дій мого минулого життя. Коли тіла наші торкнуться одне одного, я одразу випростаюсь з обіймів і смиренно складу руки, як у молитві. Крішна з Баларамою, гадаю, звернуться до мене «Дядько Акруро», і це буде найбільше щастя в моєму житті. Той, кого не визнав Верховний Бог-Особа, не може вважати, що зажив у житті успіху».

Тут чітко сказано, що слід прагнути своїм служінням і відданістю здобути визнання Верховного Бога-Особи, інакше людське життя нічого не варте. Верховний Господь, Бог-Особа, ставиться до всіх однаково, сказано у «Бгаґавад-ґіті». Для Нього немає ні друзів, ні ворогів. Але до відданого, що служить Йому з відданістю й любов’ю, Він чує прихильність. «Бгаґавад-ґіта» також підтверджує, що Верховний Господь відповідає Своєму відданому на його служіння в тій мірі, в якій відданий служить Йому. Акрура порівнював Крішну з деревами бажань на вищих планетах, що дають плоди відповідно до бажання того, хто їм поклоняється. Крім того, Верховний Бог-Особа є джерело всього. Відданому слід знати, як виконувати служіння Господеві, щоб Він його визнав. Тому в «Чайтан’я-чарітамріті» пояснено, що слід служити водночас духовному вчителеві й Крішні, так роблячи поступ в свідомості Крішни. Крішна приймає служіння від того, хто служить Йому під керівництвом духовного вчителя, тому що духовний учитель — явлений представник Крішни. Шрі Вішванатга Чакраварті Тгакура каже: вдовольняючи духовного вчителя, людина вдовольняє Верховного Господа. Це наче служити в державній установі, де працюють під керівництвом голови відділу. Якщо завідувач відділом задоволений служінням певної людини, поступ і підвищення платні їй забезпечені.

Тоді Акрура подумав: «Коли мої молитви вдовольнять Крішну й Балараму, Вони певно візьмуть мене за руку й поведуть до господи, всіляко виявлятимуть Свою гостинність, і, жодного сумніву, спитають мене, що робить Камса та його спільники».

Так думав про Крішну Акрура, син Швапгалки, їдучи з Матгури до Вріндавани. Він дістався до Вріндавани надвечір, навіть незчувшись, як доїхав. Коли він в’їздив у Вріндавану, сонце сідало за обрій. Щойно в’їхавши до Вріндавани, він між слідами корів побачив сліди Крішниних стіп з відбитками знаків прапора, тризуба, блискавиці й лотосу. Цим символам на підошвах трансцендентних стіп Крішни поклоняються всі півбоги та інші видатні особистості в усіх трьох світах. Побачивши сліди Крішни, Акрура негайно зіскочив з колісниці, виявляючи свою шану. Він проявляв усі ознаки екстазу, плакав, тіло його тремтіло. Побачивши пил, якого торкнулися лотосові стопи Крішни, Акрура у великій радості впав на землю й почав качатися в поросі.

Поводження Акрури дорогою до Вріндавани слід взяти собі за взірець. Наслідувати цей ідеальний взірець має кожен, хто збирається відвідати Вріндавану: треба завжди думати про Господні розваги і дії. Не зважаючи на матеріальне становище й престиж, людина має вимастити собі все тіло пилом Вріндавани, щойно увійде в неї. У своїй славетній пісні Нароттама даса Тгакура співає: вішайа чгрій кабе уддга хабе мана — «Лише коли розум мій очиститься, звільнившись од скверни матеріальної чуттєвої насолоди, я отримаю змогу відвідати Вріндавану». До Вріндавани не потрапити, просто придбавши квитка. Шлях, який веде у Вріндавану, вказав Акрура.

В’їхавши у Вріндавану, Акрура побачив Крішну й Балараму, що наглядали за доїнням корів. Крішна був убраний в жовте, а Баларама в блакитне. Крім того Акрура помітив, що чудові Крішнині очі нагадують розквітлі осінні лотоси. Він побачив Крішну й Балараму у розквіті юности. Будовою тіла Вони були подібні один до одного, Крішна мав темне тіло, а Баларама біле. Обидва Вони - притулок богині процвітання. Тіла Їхні були поставні, Вони мали красиві руки й приємні обличчя і були сильні, як слони. Акрура бачив сліди Крішни з Баларамою, а тепер побачив на власні очі Їх Самих. Вони, хоча були найзначніші особи, дивилися на нього з ласкавим усміхом. Акрура здогадався, що Крішна з Баларамою щойно повернулися з лісу, де пасли корови. Вони зробили омовіння, перебралися в свіже, надягли на Себе квіткові ґірлянди й намиста з самоцвітами, тіла їхні були намащені сандаловою пастою. Акрурі невимовно сподобався аромат квітів і сандалової пасти, і він був радий, що бачить Їх на живі очі. Він був надзвичайно щасливий побачити на живі очі Крішну, Верховного Бога-Особу, та Його повну частку Балараму, що, як він знав, є відначальні особи творіння.

Крішна є Верховний Бог-Особа і причина всіх причин, сказано у «Брахма-самхіті». Акрура розумів, що Верховний Бог-Особа прийшов власною особою заради добра Свого творіння, аби втвердити релігійні засади й знищити демонів. Двоє братів розсіювали сяйвом Своїх тіл світову пітьму, Вони були наче дві гори — з сапфірів і з срібла. Акрура не вагаючись зіскочив з колісниці й, наче палка, простягся долілиць перед Крішною й Баларамою. Коли він торкнувся до лотосових стіп Верховного Бога-Особи, його охопило трансцендентне блаженство, голос йому перервався, він не міг говорити. Через трансцендентну присутність Крішни з очей Акрури ринули невпинними потоком сльози. Він наче засліп і втратив дар говорити, застигши в екстазі. Господь Крішна, надзвичайно ласкавий до Своїх відданих, власними руками підвів Акруру й обняв його. Господь Крішна, здавалося, був дуже задоволений Акрурою. Обійняв Акруру й Баларама. Взявши Акруру за руки, Крішна й Баларама завели його до господи, посадовили на зручне місце у вітальні й принесли води омити стопи. Крім того вони, як то личить, з шаною запропонували йому меду та інших смачних частувань. Коли Акрура вигідно розташувався, Крішна з Баларамою подарували йому корову, а потім принесли найсмачніших наїдків. Акрура ж усе приймав. Коли Акрура скінчив їсти, Баларама, щоб він почувся ще зручніше й приємніше, підніс йому горіхів бетелю й прянощів і ще сандалової пасти. Щоб навчити всіх, як слід приймати в домі гостя, Господь Крішна Сам виконав усе, що вимагає ведична традиція від господаря, який приймає гостей. За ведичним правилом навіть якщо в гості завітав ворог, його треба так мило привітати, щоб у товаристві господаря він почувався цілком безпечно. Якщо господар людина дуже бідна, він має принаймні запропонувати гостеві солом’яну циновку, щоб сісти, й піднести води. Крішна й Баларама вітали Акруру так, як то пасувало до його високого становища.

Коли Акруру прийняли й посадовили як належить, названий батько Господа Крішни, Нанда Махараджа, сказав:

— Любий Акруро, за що запитати в тебе? Ми знаємо, що ти живеш під опікою Камси, а він є найжорстокіший і найгірший з-поміж демонів. Його опіка — наче опіка господаря, який доглядає тварини, аби згодом їх забити. Камса ж дбає тільки за себе. Він вбив навіть дітей власної сестри, то хіба можна вірити тому, що він дбає про жителів Матгури?

Це дуже значущі слова. Якщо політики й урядовці зацікавлені лише у власній користі, вони нітрохи не дбають про добробут громадян.

Від ласкавої мови Нанди Махараджі Акрура геть забув усю втому від денної подорожі з Матгури до Вріндавани.