РОЗДІЛ СОРОК ПЕРШИЙ

Акрура підносив молитви до Верховного Бога-Особи, а тимчасом Господь зник з води, як ото досвідчений актор, знявши сценічний костюм, з’являється у звичайному одязі й без гриму. Коли вішну-мурті зникло, Акрура вийшов з води. Виконавши решту визначених ритуалів, він прийшов до колісниці, де сиділи Крішна з Баларамою, й став, вражений, поряд. Крішна спитав: може, Акрура побачив у воді чи ще десь щось надзвичайне?

— Любий Господи, — відповів Акрура, — насправді всі дива світу — в небі, у воді чи на землі — явлені в Твоїй всесвітній формі. Я бачив Тебе, тож чи лишилось щось таке, чого я не бачив?

Це потверджує висновок Вед, що той, хто знає Крішну, знає все. Той, хто бачив Крішну, бачив усе: і найбільші дивовижі теж.

— Любий Господи, — казав далі Акрура, — немає більшого дива, як Твоя трансцендентна форма. Чого я ще не бачив, якщо бачив Твою трансцендентну форму?

По цім слові Акрура рушив колісницю, і вже наприкінці дня вони дісталися околиць Матгури. Повз кого проїжджала колісниця з Крішною й Баларамою дорогою від Вріндавани до Матгури, всі просто-таки затоплювали в Них очі. Тим часом інші жителі Вріндавани з Нандою й Упанандою на чолі, їхавши навпростець лісами й переправляючись через річки, вже стояли під Матгурою, очікуючи на Крішну й Балараму. Під’їхавши до міської брами, Крішна й Баларама зійшли з колісниці й потисли Акрурі руки. Крішна сказав Акрурі:

— Йди додому, а ми ввійдемо у Матгуру згодом, разом з Нашими земляками.

— Любий Господи, — відповів на це Акрура, — я не можу ввійти в Матгуру сам, лишивши Тебе за її межами. Я — Твій покірний слуга. Не уникай мене, будь ласка. Ходімо разом. Тебе, Крішно, Твого старшого брата Балараму й усіх Твоїх друзів-пастушків я сердечно прошу освятити мій дім. Мій Господи, якщо Ти прийдеш, пил Твоїх лотосових стіп освятить мій дім. Піт з Твоїх лотосових стіп — то води Ґанґи, і вони очищують всіх — предків, бога вогню та інших півбогів також. Балі Махараджа прославився, просто омивши Твої стопи, а вся його родина, що її членів торкнулися води Ґанґи, пішла на небесні планети. Сам Балі Махараджа, натішившись усіма матеріальними розкошами, піднісся на найвищий рівень звільнення. Води Ґанґи не лише освячують три світи — їх приймає на свою голову Господь Шіва. Пращури Бгаґіратги, що їх освятила ця вода, досягли райських планет. Всевишній владико всіх владик, Володаре всесвіту! Той, хто просто слухає про Твої божественні ігри, досягає благочестя. О Верховний Нараяна, що його прославляють у чудових віршах, я в глибокій шані схиляюсь перед Тобою.”

Почувши ті слова, Верховний Бог-Особа, Крішна, відповів:

— Акруро, я певно прийду до твого дому разом зі Своїм старшим братом Баларамою, але перше маю вбити всіх демонів, що ворожі до династії Яду. Так я вдовольню всю Свою рідню.

Акрура був дещо розчарований чути таку мову Верховного Бога-Особи, але порушити наказу не міг. Тому він увійшов у Матгуру й, повідомивши Камсу, що Крішна вже приїхав, пішов додому.

Акрура пішов, і тоді до Матгури оглянути місто ввійшли Господь Крішна, Баларама та пастушки. Вони зауважили, що красива міська брама зроблена з найкращого мармуру, а її двері — зі щирого золота. Скрізь були парки й фруктові сади, і місто було оточене глибоким ровом, щоб вороги не могли зненацька напасти на нього. Вони побачили, що всі стовпи на перехрестях були з золота, а всі комори у місті — з міді та латуні.  Численні багаті будинки стояли рядами, ніби їх виконано за задумом одного будівничого. Споруди прикрашені самоцвітами, при кожнім будинку посаджено чудові фруктові дерева й квіти. По коридорах і верандах будинків порозвішувані шовки й шпалери, розшиті коштовними каменями й перлами. Під балконами й вікнами походжали, туркочучи, голуби й пави. Міські крамниці, що продавали збіжжя, були убрані квітковими ґірляндами, свіжим зіллям і квітами, як-от нарциси й троянди. При вході в будинки стояли декоративні дзбани з водою. Скрізь коло дверей була розбризкана вода, змішана з юґуртом, сандаловою пастою й квітами, на дверях прилаштовані великі й маленькі запалені світильники. Понад дверима та вікнами були розвішані шовкові стрічки і ґірлянди з молодого манґового листя. Так оздоблені були кожні двері.

Коли поширилася чутка, що Крішна, Баларама та пастушки вже в Матгурі, всі жителі висипали на вулицю, а жінки й дівчата зараз піднялись на дахи, щоб подивитися на Них. Вони з великим нетерпінням ждали на приїзд Крішни й Баларами, а що палко жадали побачити Їх, то навіть не змогли повдягатися як годиться. Дехто спохвату повдягав плаття задом наперед, інші підмалювали лише одне око, а хтось вдяг ножні дзвіночки лише на одну ногу чи встромив кульчик в одне вухо. Вони так квапились, що побігли дивитися з дахів на Крішну, навіть не вбравшись належно. Деякі обідали, але як почули, що Крішна й Баларама в місті, покидали їсти й побігли на дахи. Інші робили омовіння, але, не скінчивши його, вибігли дивитися на Крішну й Балараму. Хтось годував дітей грудьми, та полишали діти і мерщій побігли дивитися на Крішну й Балараму. Господь Крішна виступав повагом й усміхався. Він одразу вкрав їхні серця. Чоловік богині процвітання, Він йшов вулицею наче слон. Жінки Матгури вже давно чули про Крішну й Балараму, і Їхні надзвичайні якості заздалегідь привабили їх, тому вони нетерпляче ждали побачити Їх. Нині жінки навіч бачили Крішну й Балараму, що прямували вулицею, бачили Їхню ласкаву усмішку — і їх радість переросла в екстаз. Побачивши Крішну й Балараму на власні очі, вони стали обіймати Їх у своїх серцях скільки хотіли. Волосся на тілі їм встало дибки від екстазу. Вони вже чули про Крішну, але ніколи Його не бачили — а тепер їхня жага була заспокоєна. З дахів палаців Матгури жінки з просвітлілими від щастя обличчями осипали Крішну й Балараму квітами. Коли брати йшли вулицями, назустріч Їм виходили брахмани, що жили в околиці, несли сандалову воду та квіти, шанобливо вітаючи Їх у місті. В Матгурі тепер тільки й мови було, що за піднесені вчинки й побожність жителів Вріндавани. Жителі Матгури дивувались: як доброчесно мали діяти пастухи Вріндавани в минулих життях, щоб у цьому житті щодня бачити Крішну й Балараму в образі пастушків!

Так йдучи, Крішна з Баларамою побачили чоловіка, який жив тим, що прав і фарбував тканини. Крішні захотілося попрохати в нього щось, і Він це зробив. До того ж Він пообіцяв: хай лишень красильник дасть Йому найкращого барвистого одягу з пофарбованих тканин — то стане дуже щасливий, а доля завжди буде добра до нього. Крішна не був ані жебрак, ані потребував якоїсь там тканини; проханням цим Він вказав, що кожен повинен радо пропонувати Крішні все, чого тільки Він схоче. Такий є смисл свідомости Крішни.

На жаль, красильник був слугою Камси і тому не сприйняв належно прохання Крішни, Верховного Бога-Особи. Отакі наслідки має погане спілкування. Замість негайно обдарувати Верховного Бога-Особу, що обіцяв йому взамін добру долю, гріховний демон, слуга Камси, задовольнити прохання Крішни не погодився. Замість того, щоб зрадіти, він розізлився і різко відказав Господу:

— Як Ти можеш прохати вбрання, яке призначене цареві? — і став научати Крішну з Баларамою: — Хлопчики, надалі не будьте такими зухвальцями, ніколи не прохайте того, що належить цареві, інакше царські люди вас покарають. Вас візьмуть до арешту. Ото буде Вам непереливки. Я знаю, що кажу. На кожного, хто зазіхає на цареву власність, чекає сувора кара.

Почувши це, Господь Крішна, син Девакі, розгнівався і, вдаривши красильника тилом долоні, зніс йому голову з пліч. Красильник мертвий впав на землю. Так Господь Крішна потвердив записане в «Брахма-самхіті», що кожною частиною Свого тіла Він може робити що завгодно. Голіруч, без ніякого меча, Він стяв красильникові голову. Це доводить, що Верховний Господь всемогутній. Забажавши чогось, Він може зробити все без сторонньої допомоги.

Коли сталася ця жаска подія, підручні красильника всі порозбігалися, покидавши речі. Крішна з Баларамою вдяглися як Їм було до смаку, а решту тканин запропонували пастушкам. Ті взяли чого і скільки хотіли, а що не взяли, лишили на місці. Тоді всі рушили далі. З нагоди послужити Їм скористався відданий-кравець і хутко нашив з тої тканини гарного вбрання для Крішни й Баларами. Чудово убрані, Крішна й Баларама скидалися на слонів у різнобарвних тканинах в ніч повного або нового місяця. Крішна був дуже вдоволений поводженням кравця і дарував йому благословення саруп’я-мукті. Це означає, що, покинувши тіло, кравець отримає звільнення і прибере тіла достоту як у чотирирукого Нараяни на планетах Вайкунтгах. До того ж Крішна запевнив кравця, що за цього життя він буде заробляти доволі грошей, щоб насолоджувати чуття. Цією подією Крішна довів, що свідомим Крішни відданим не бракує матеріальної насолоди й чуттєвого задоволення. Вони матимуть на те доволі можливостей, а покинувши тіло, отримають дозвіл увійти на духовні планети Вайкунтгалоки або на Крішналоку, Ґолоку Вріндавану.

Гарно вбравшись, Крішна й Баларама пішли до квіткаря Судами. Тільки-но Вони прийшли під його будинок, квіткар одразу вийшов назустріч і впав ницьма перед Ними у шанобливім поклоні, так потверджуючи свою глибоку відданість Їм. Він запропонував Крішні й Баларамі зручне місце сісти, а своїх помічників попрохав принести для Них квітів та горіхів бетеля, намазаних пастою чандана. Господеві дуже сподобалось, як квіткар зустрів Їх.

Надзвичайно смиренний і покірливий, квіткар підніс до Господа таку молитву:

— Любий Господи, Ти відвідав мій дім, і тому, гадаю, всі мої предки й старші, кого я шаную, задоволені й звільнені. Любий Господи, Ти — верховна причина всіх причин космічного творіння, але задля добра жителів цієї планети Ти прийшов зі Своїми повними частками, щоб дати захист відданим і знищити демонів. Ти однаково дружньо ставишся до всіх живих істот. Ти Наддуша, і Ти не розрізняєш між друзями й ворогами, а проте Своїх відданих за їхню діяльність у відданості Ти обдаровуєш особливими наслідками. Мій Господи, молю, скажи, що я, Твій вічний слуга, можу зробити для Тебе. Дозволь мені щось зробити для Тебе! Це буде для мене велика милість.

В Судаминій господі були Крішна й Баларама, і серце квіткаря від того сповнилося великої радости. Мавши тонкий смак, він зробив дві вишукані ґірлянди з різних квітів й подарував їх Господеві. Крішну і Балараму дуже вдоволило його щире служіння. Крішна подякував квіткареві й дарував йому благословення, бо Він радо благословляє кожну душу, що віддалася Йому. Коли Крішна запропонував квіткареві благословення, той попрохав в Господа вічно лишатися Його слугою, віддано служити Йому і так робити добро всім живим істотам. Це свідчить, що відданий Господа в свідомості Крішни не вдовольняється власним поступом у відданім служінні — він повинен прагнути діяти на добро всіх інших. Цей приклад наслідували шість Ґосвамі Вріндавани. Тому в молитві про них мовиться: локнм хіта-кріау — вайшнави, віддані Господа, не бувають егоїсти. Будь-яке благословення, отримане від Верховного Бога-Особи, вони прагнуть поширити на всіх. Це найвища доброчинна діяльність. Господь Крішна, вдоволений квіткарем, не лише дав йому благословення, якого той прохав, а й дарував йому матеріальне багатство, сімейний добробут, довголіття й усе, чого прагнуло квіткареве серце в матеріальному світі.