РОЗДІЛ СОРОК ДРУГИЙ

Вийшовши з дому квіткаря, Крішна з Баларамою побачили на вулиці молоду жінку-горбаню, що несла вулицею тацю з сандаловою пастою. Крішні, джерелу всієї насолоди, захотілося потішити Своїх супутників. Він узявся жартувати з горбанею:

— О струнка діво, — сказав Крішна, — хто ти? Скажи, кому призначена ця сандалова паста, що ти тримаєш у руках? Думаю, слід подарувати цю пасту Мені, і якщо зробиш так, Я певен, ти станеш щаслива.

Крішна — Верховний Бог-Особа, і тому Він знав про горбаню все. Своїм питанням Він дав зрозуміти, що немає потреби служити демонам, краще слугувати Крішні й Баларамі, і плоди такого служіння прийдуть негайно.

— Любий Ш’ямасундаро, — відповіла жінка Крішні, — милий красеню з темною шкірою, Ти, мабуть, знаєш, що я служниця Камси. Я щодня приношу йому сандалову пасту. Цар мною задоволений, бо я постачаю йому прекрасну пасту. Однак тепер я бачу, що якнайліпше ця сандалова паста послужить Вам, двом братам.

Зачарована красою Крішни й Баларами, Їхньою мовою, усмішками, поглядами — усім, горбаня почала з великою втіхою і відданістю намащувати Їхні тіла сандаловою пастою. Двоє трансцендентних братів, Крішна й Баларама, від природи вродливі й з чудовою шкірою, були вбрані в барвисті шати. Їхні обличчя й груди і так були прекрасні, а коли горбаня намастила їх сандаловою пастою, Вони стали ще красивіші. Крішна, дуже задоволений з її служіння, почав міркувати, як винагородити горбаню. Інакше кажучи, якщо відданий прагне привернути до себе увагу Господа, він має з великою любов’ю й відданістю в свідомості Крішни слугувати Крішні. Ніщо так не догідне Крішні, як трансцендентне віддане служіння Йому. З тою думкою Господь Крішна притиснув великими пальцями ніг горбанині стопи до землі, взяв її обличчя в долоні і рвонув угору, щоб вона виструнчилася. Горбаня враз перетворилася на струнку красуню з широкими стегнами, тонким станом й прекрасними, високими персами. Крішна був вдоволений її служінням, тому Він торкнувся до неї Своїми руками — і вона зробилася найвродливішою серед жінок. Це засвідчує, що відданий, слугуючи Крішні, одразу вивищується у всьому. Віддане служіння таке могутнє, що кожний, хто вдається до нього, набуває всіх божественних якостей. Горбаня привабила Крішну не красою, а своїм служінням, і, зробивши Йому послугу, вмить перетворилася на красуню. Свідомому Крішни не потрібна якась підготовка або врода. Той, хто став свідомим Крішни й виконує служіння Йому, набуває прекрасних якостей і стає дуже вродливим.

Перетворившись милістю Крішни на дівчину неперевершеної вроди, жінка природно відчула до Крішни глибоку вдячність. Її вабило до Нього, такого вродливого, і вона й хвилі не вагалася — схопила край Його одежі й почала тягнути до себе, при тому грайливо усміхалася, не ховаючи, що палає хіттю. Вона геть забула, що стоїть на вулиці, що з Крішною Його старший брат і Його друзі. Вона відверто зізналася Крішні:

— Любий звитяжцю, хіба я можу покинути Тебе? Будь-що приходь до мене. Твоя врода мене зачарувала, і я маю привітати Тебе як належить, адже Ти найкращий серед чоловіків. І Ти теж будь ласкавий до мене.

Вона не криючись запросила Крішну до себе додому, щоб Він вдовольнив її хтиве бажання. Певно, Крішні було трохи ніяково, бо поруч був Його старший брат Баларама, проте Він розумів, що це проста дівчина і що її дуже вабить до Нього. Тож Він просто всміхнувся на її слова і, скинувши оком на друзів-пастушків, відповів дівчині:

— Люба красуне, Мені дуже приємно отримати твоє запрошення. Я прийду до тебе, щойно завершу інші Свої справи. Красуня, як ти — єдина розрада для такого неодруженого, як-от Я, хлопця, що заїхав далеко від дому. Тут у Мене немає гідної подружки, і Ти можеш втишити Мій збуджений розум.

Своєю люб’язною мовою Крішна вдовольнив дівчину. Вона лишилась стояти де була, а Він попрямував вулицею, що вела до базару. Там чекали на Нього жителі міста, наготувавши різноманітних дарів, і найбільше було горіхів бетеля, квітів й сандалової пасти.

Крамарі з базару з великою шаною схилялися перед Крішною і Баларамою. Коли Крішна йшов вулицею, до Нього виходили жінки з сусідніх будинків, і деякі дівчата трохи не зомліли, зачаровані Його красою. Волосся їм розсипалося, а щільно запнуте вбрання ослабло, вони забули, де вони і що роблять.

Далі Крішна спитав у жителів, де розташована жертовна арена. Камса влаштував жертвопринесення Дганур-яґ’ю, а позначити місце цього жертвопринесення поклав біля жертовного вівтаря великий лук. Той дивовижний велетенський лук нагадував веселку в небі. З наказу царя Камси пильнувати лука були приставлені численні охоронці й вартові. Коли Крішна й Баларама підійшли близько до лука, Їм заступили дорогу, але Крішна на те не зважив. Він розкидав сторожу і підняв лук лівою рукою. Перед очима громади Він наклав тятиву, нап’яв — і лук переломився посередині, наче цукрова тростина під ногою слона. Крішнина сила вразила присутніх. Коли лук зламався, звук рознісся цілим небом і землею, і Камса теж почув той тріск. Дізнавшись, що сталося, він відчув смертний жах. А наглядача, якому доручено охороняти лук, пойняла лють. Він гукнув своїм людям взяти зброю, а сам кинувся до Крішни, вигукуючи: «Хапайте Його! Хапайте Його! Вбийте Його! Вбийте Його!» Крішну й Балараму оточили. Побачивши загрозливі рухи вартових, Крішна й Баларама розгнівалися і, вхопивши по половині зламаного луку, почали бити охоронців. Поки тривала ця бійка, Камса послав невеликий загін сторожі на підмогу, проте Крішна й Баларама їх теж повбивали.

Крішна не пішов далі жертовною ареною, а, вийшовши з брами, попрямував до Свого табору. На зворотному шляху Він з великою охотою відвідав різні визначні місця Матгури. Побачивши діяння Крішни й відзначивши Його надзвичайну відвагу, жителі Матгури подумали, що два брати, мабуть, є півбоги, що зійшли у Матгуру. Всі дивилися на Них і тільки дивувались. А двоє братів безтурботно гуляли вулицями міста, не дбаючи про закони й накази Камси.

Малося на вечір, коли Крішна й Баларама з пастушками пішли в передмістя, де зіставлено всі їхні вози. Так Крішна й Баларама заздалегідь натякнули Камсі, що на жертовній арені наступного дня на нього чекає загрозлива небезпека.

Коли Крішна з Баларамою від’їжджали з Вріндавани до Матгури, жителі Вріндавани все думали, які то щасливі жителі Матгури: побачать дивовижну красу Крішни, що Йому поклоняються Його чисті віддані і сама богиня процвітання. Все, що думали жителі Вріндавани, цілковито справдилося, адже, побачивши Крішну, жителі Матгури відчули цілковите задоволення.

Крішна повернувся до Свого табору, і коло Нього заходилися слуги: почали омивати Йому лотосові стопи, влаштували зручне місце сидіти, піднесли Йому молока та смачної страви. Повечерявши, Крішна вмиротворений ліг відпочивати, міркуючи за наступний день. Ніч Він провів у таборі.

Камса ж, усвідомивши, що Крішна зламав його чудесний лук і вбив наглядача та воїнів, частково збагнув, якою є сила Верховного Бога-Особи. Він зрозумів, що це з’явився восьмий син Девакі і що відвернути смерти йому, Камсі, не вийде. Думаючи про неминучу смерть, він через усю ніч не склепив повік. Йому марилось лихе, він розумів, що Крішна й Баларама прийшли під міські мури як посланці його смерти. Й уві сні, і наяву Камсі ввижалися всілякі несприятливі знамення. Він дивився у люстро і не бачив своєї голови, хоча голова була на місці. Зорі в небі, хоча й не були подвійні, йому двоїлися, в своїй тіні він почав помічати якісь діри, у вухах пронизливо дзижчало. Всі дерева здавалися йому наче зроблені з золота, і він зауважив, що не лишає слідів, коли йде по поросі чи грязюці. Уві сні в каретах, запряжених віслюками, до нього приїздила всіляка потороч. Ще йому снилося, що хтось дає йому отрути, а він п’є. Йому ввижалося, що йде голий, на шиї ґірлянда з квітів, і що розмазує по всьому тілі якусь олію. Так, помічаючи вві сні та наяву різноманітні прикмети смерти, Камса зрозумів, що смерти не минути, і тому цілу ніч не міг заспокоїтися й заснути. Коли ніч скінчилася, він заходився готувати все потрібне для борецького змагання.

Борецький майдан вичистили й прикрасили прапорцями , стрічками, ґірляндами й квітами. Початок змагання проголошено барабанним дробом. Майоріли вимпели та прапори, борецьке поле було дуже красиве. Для поважних осіб — царів, брахман, кшатрій — влаштували спеціальні ложі. Для всіх царів наготували трони, для решти теж зробили сидіння. Нарешті з почтом міністрів і секретарів прибув Камса, він всівся на підвищенні, що було призначене для нього. Він сидів у колі найчільніших державних осіб, але серце йому, нещасному, колотилось від страху. Жорстокій смерті байдуже, кого забирати, хоч би й такого можновладця, як Камса. Коли приходить смерть, вона не зважає на високе становище.

Коли всі приготування закінчилися, на арену вийшли борці, що зібралися показати своє мистецтво перед зібранням. Вони були пишно вбрані й у коштовних оздобах. Присутні були відомі борці: Чанура, Муштіка, Шала, Кута й Тошала. Під звуки музики вони бадьоро вийшли на майдан. Камса запросив на свято і всіх шанованих пастухів, що, очолювані Нандою Махараджею, прибули з Вріндавани. Піднісши Камсі привезені з собою молочні продукти, пастухи сіли біля царя на приготовані для них місця.