РОЗДІЛ П’ЯТИЙ

Насправді Крішна був сином Васудеви й Девакі, проте через лихого Камсу Васудеві не випало втішитись з церемонії на честь народження сина. Натомість церемонію народження Крішни бучно відсвяткував щасливий Нанда Махараджа, Його названий батько. Вже наступного дня всі знали, що Яшода народила хлопчика. За ведичним звичаєм Нанда Махараджа, щоб відправити обряд народження, закликав вчених астрологів і брахман. Коли народжується дитина, астрологи, знаючи момент її з’яви на світ, роблять свої обчислення й складають гороскопа.

По народженню дитини відбувається ще одна церемонія: всі родичі, зробивши омовіння і очистившись, вбираються в гарний одяг, надягають прикраси і збираються біля немовляти, щоб почути від астролога про майбутнє дитини. Отже, ошатно вбрані Нанда Махараджа та інші родичі посідали біля ліжечка Крішни. Астрологи виконували обряд народження, а брахмани, що зібралися на честь події, виспівували тим часом сприятливі мантри, як належить на цій церемонії. Брахмани віддали гідну шану всім півбогам і предкам. Нанда Махараджа роздав брахманам 200000 розкішно убраних, в прикрасах і укривалах корів. Він приніс у дар не лише корови, а й цілі гори збіжжя разом з гаптованими золотом шатами і оздобами на збіжжі.

В матеріальному світі багатство приходить до нас різними шляхами, подеколи не дуже чесними й гідними, бо багатства накопичують саме так. Тому Веди кажуть: щоб очистити статки, треба роздавати в милостиню брахманам корів і золото. Коли батьки жертвують брахманам збіжжя, новонароджене дитя також очищується. Слід знати: в матеріальному світі всі вкриті скверною. Тому ми маємо очищувати своє життя, своє багатство й себе самих. Життя очищують щоденним омовінням, очищенням тіла зсередини та ззовні і ще через десять очисних обрядів. Аскези, поклоніння Господеві й роздача милостині очищують наше майно. Самих себе ми можемо очистити вивчаючи Веди, виконуючи аскези на шляху самоусвідомлення й пізнаючи Верховну Абсолютну Істину. Потвердження тому знаходимо у ведичних писаннях: кожен народжується шудрою, але, сказано там, пройшовши очищення, людина стає двічінародженою. Вивчаючи Веди, людина стає віпрою, а вже з тими якостями може стати брахманою. Брахманою називають того, хто досконало пізнав Абсолютну Істину. Йдучи далі шляхом досконалости, брахмана стає вайшнавою, відданим.

Щоб доля була до дитини ласкава, присутні брахмани почали виспівувати різні ведичні мантри. Є різні типи співів: сута, маґадга, ванді й вірудавалі. Сурми та літаври супроводжували мантри і пісні, і їхні звуки розлунювали далеко довкола. На честь свята у всіх будинках і на пасовищах лунали радісні пісні. Чудові картини, зроблені рисовою пастою, прикрашали будинки й подвір’я. І скрізь, навіть дороги і вулиці, побризкано духмяною водою. На будинках майоріли прапори, а дахи були убрані ґірляндами й зеленим листям. З листя й квітів були зроблені брами. Корів, биків і телят намастили маслом, змішаним з куркумою, і розмалювали природними фарбами — червоною охрою, жовтою глиною й марганцем, тоді убрали в ґірлянди з павичевих пер, прикрасили золотими намистами й барвистими тканинами.

Почувши, що Нанда Махараджа, батько Крішни, святкує церемонію народження сина, щасливі пастухи відчули в своїх серцях радість. Вони пишно вбралися, вдягли сережки й намиста, на голови намотали високі тюрбани. Тоді, у розкішних шатах, вони з подарунками попрямували до будинку Нанди Махараджі.
 

Довідавшись, що мати Яшода народила сина, пастушки не тямили себе від радощів. Вони вбралися у розкішні строї, надягли коштовні прикраси й намастилися духмяними маслами.
 

Пил на лотосовій квітці тільки підкреслює її неповторну красу, тож ґопі (пастушки) напудрили свої лотосові личка пилком кункуми. Взявши незліченні подарунки, прекрасні ґопі невдовзі з’явилися в домі Махараджі Нанди. Важкі стегна й налиті перса заважали ґопі бігти, але, спонукувані екстатичною любов’ю до Крішни, вони щомога поспішали до дому Нанди Махараджі. Їхні вуха прикрашали перли, шиї — коштовні намиста, губи й очі вони підмалювали, руки прикрасили чудовими золотими браслетами. Кваплячись, вони простували брукованою дорогою, і ґірлянди з них падали додолу, ніби з неба спадав квітковий дощ. Як ґопі бігли, їхні прикраси гойдалися, і від того вони здавалися ще прекраснішими. Діставшись дому Нанди та Яшоди, пастушки стали благословляти дитину: «Любе дитятко, довгії літа тобі, наш оборонцю». Благословляючи Крішну, вони піднесли йому суміш з пудри куркуми, масла, юґурту, молока й води. Тою сумішшю бризкали не лише на маленького Крішну, але й на всіх присутніх. На честь радісної події в домі грав цілий оркестр добрих музик.
 

Пастухи, радіючи розвагам пастушок, і собі почали кидати в ґопі юґурт, пряжене масло, обливати їх молоком та водою. Далі всі стали кидатися маслом одне в одного. Нанда Махараджа був щасливий бачити розваги пастухів і пастушок, і, роздаючи милостиню, був надзвичайно щедрий. Він наділив дарами всіх співаків, які прийшли до нього. Хтось декламував піднесені вірші з Упанішад і Пуран, хтось славив прабатьків родини, а ще інші співали чудових пісень. На церемонії було і багато вчених брахман. Щасливий Нанда Махараджа роздав їм у милостиню різного вбрання, прикрас та корів.
 

Тут важливо відзначити, що жителі Вріндавани мали великі статки з того тільки, що утримували корови. Пастухи всі належали до громади вайшій, і їхнім ділом було дбати за корови та вирощувати збіжжя. Вбрання й прикраси і їхнє поводження теж свідчили, що вони були заможними, хоча й жили в невеликому селі. Вони мали стільки молочних продуктів, що щедро кидали маслом у всіх і кожного, не боячись лишитись голодними. Їхнє багатство становили молоко, юґурт, пряжене масло й багато інших молочних виробів. Частину сільськогосподарських продуктів вони обмінювали на різні прикраси та дороге вбрання. Вони не просто мали те все, але ще й часто роздавали майно, як це робив Нанда Махараджа.
 

Нанда Махараджа, названий батько Господа Крішни, хотів задовольнити всіх, хто зібрався на гостину. Він шанобливо вітав кожного і обдаровував усіх, чого кому хотілося. Вчені брахмани були на повнім утриманні вайшій і кшатрій, і іншого джерела, з якого жити, не мали, а тому на свята, як-от народження або весілля, їм зазвичай давали дарунки. Вшановуючи Господа Вішну й намагаючись задовольнити всіх присутніх, Нанда Махараджа прагнув лише одного — аби новонароджений Крішна був щасливий. Нанда Махараджа не знав, що те дитя — джерело Вішну, і молив Господа Вішну захистити маля.
 

Рохінідеві, мати Баларами, була найщасливішою з-поміж Васудевиних дружин. Хоча її чоловік був далеко, вона прийшла поздоровити Нанду Махараджу з народженням сина пишно вбрана і ходила серед гостей у ґірлянді, намисті та інших оздобах. За ведичним звичаєм жінка, коли її чоловіка вдома немає, не вдягає пишних строїв. Проте з нагоди такого свята Рохіні вбралася дуже гарно, хоча чоловіка поруч не було.
 

Пишність, з якою відсвяткували народження Крішни, показує, що за тих часів Вріндавана процвітала. В домі царя Нанди і матері Яшоди народився Сам Господь Крішна, і тому богиня процвітання мала появити у Вріндавані всі свої щедроти. Здавалося, Вріндавана вже стала місцем розваг богині процвітання.
 

Відсвяткувавши народження сина, Нанда Махараджа вирішив поїхати до Матгури сплатити щорічні податки в казну Камси. Перед від’їздом він прикликав до себе всіх старших людей селища й доручив їм опікуватися Вріндаваною, поки його не буде.

Коли Васудева дізнався, що Нанда Махараджа приїхав у Матгуру, йому захотілось поздоровити друга, і не гаючись він вирушив до місця, де зупинився Нанда Махараджа. Побачивши Нанду, Васудева відчув, ніби до нього повертається саме життя. Нанда ж, щасливий бачити друга, схопився з місця й обійняв Васудеву. Тепло привітавши Васудеву, він запропонував йому сісти. Васудеві не терпілося почути про двійко своїх синів, що їх віддано під опіку Нанді, хоча сам Нанда про те не відав. Тамуючи хвилювання, Васудева спитався за Них. Обоє, Баларама й Крішна, були сини Васудеви. І хоча Баларама був перенесений до лона Рохіні, Васудевиної дружини, Рохіні на той час перебувала під опікою Нанди Махараджі. Крішну ж сам Васудева приніс до Яшоди й поміняв з її донькою. Нанда Махараджа знав, що Баларама — син Васудеви, але що Крішна — також Васудевин син, не здогадувався. Однак Васудеві то було відомо, і тому він палко розпитувався про Крішну й Балараму.
 

— Любий брате, — звернувся Васудева до Нанди, — бувши доволі поважного віку, ти все прагнув мати сина, але не мав. І нарешті Господь ущасливив тебе гарним сином. Певен, для тебе це дуже радісна подія. Любий друже, Камса був ув’язнив мене, але нині я на волі — і то ніби народитись вдруге. Я вже не сподівався побачитися з тобою, але Божою ласкою я знову бачу тебе.

По тому Васудева висловив занепокоєність щодо Крішни. Крішна був потаємно принесений і покладений до Яшоди в ліжко. Нанда, з великою пишнотою відсвяткувавши Його народження, приїхав до Матгури. Тож Васудева, щасливий, сказав: «Я наче наново на світ народився!» Він і не сподівався був, що Крішна житиме, бо перед тим Камса вбив усіх його синів.
 

— Любий друже, — сказав далі Васудева, — люди рідко лишаються разом. Хоча в нас є сім’ї й рідні, сини й дочки, закони природи здебільшого розлучають нас з ними. Цьому причиною те, що всі живі істоти приходять на землю під тиском власної діяльности, бо діють заради того, щоб мати плоди. Та, сходячись разом, вони не можуть бути певні, що надовго лишатимуться вкупі. Згідно зі своєю корисливою діяльністю люди змушені діяти по-різному й тому розлучаються. Так, приміром, океанські хвилі несуть багато водоростей і рослин, іноді збирають їх докупи, а часами розкидають назавжди: одну рослину несе в один бік, іншу — в другий. Так само й наше сімейне життя може бути дуже добрим, поки ми всі разом, але хвилі часу все одно розлучають нас.
 

Васудева говорив так тому, що хоча Девакі народила йому восьмеро синів, на горе він їх усіх втратив, і навіть свого єдиного вцілілого сина Крішну не зміг лишити біля себе. Васудева страждав у розлуці з Ним, але відкритися нікому не міг.

— Розкажи, будь ласка, як вам ведеться у Вріндавані, — попрохав він. — Ви тримаєте багато тварин. Чи щасливі вони? Чи доволі їм паші й води? Чи мирно ви живете, чи спокійно в ваших краях?

Васудева розпитував про це все, бо дуже хвилювався за Крішну. Він знав, що Камса і його посіпаки не втрачають надії вбити Крішну й безперестанку засилають до Нього різних демонів. Тепер вони взяли намір убити всіх дітей, котрі народилися впродовж десяти днів, на які приблизно припадало народження Крішни. Хвилюючись за Крішну, Васудева розпитувався, чи безпечне місце, де Він перебуває, і цікавився також за Балараму та Його мати Рохіні, опікуватися якими доручили Нанді Махараджі. Крім того Васудева нагадав Нанді Махараджі, що Баларама не знає, хто насправді Його батько:
— Він вважає за Свого батька тебе. Тепер в тебе є інша дитина — Крішна, але, певний, ти добре дбаєш за Них обидвох.

Важливо відзначити, що Васудева хотів знати й за тварин Нанди Махараджі. За тварин, насамперед за корови, слід дбати, як за власних дітей. Васудева був кшатрія, а Нанда Махараджа — вайш’я. Обов’язок кшатрій — боронити громадян, а вайшйам покладено за обов’язок опікуватися коровами. Корови так само важливі, як і люди. Люди повинні мати захист від усіх нещасть, і так само треба цілковито захищати корів.
 

Далі Васудева сказав, що підтримувати релігійні засади, процвітати і задовольняти вимоги чуттів можна тільки завдяки спільним зусиллям кожної родини, цілої нації й усього людства. Отже, кожен зобов’язаний стежити, щоб родина й корови не знали жодних труднощів. Слід дбати за мир і спокій співвітчизників і тварин. На шляху релігійного поступу, економічного розвитку й задоволення чуттів не повинно бути труднощів. Васудева жалкував, що не зміг дати належного захисту своїм синам, народженим від Девакі. Через те він вважав, що релігійні засади, економічний розвиток і задоволення чуттів — то все втрачене для нього назавжди.
 

— Любий Васудево, — сказав Нанда Махараджа на відповідь, — знаю, ти сильно тужиш, бо жорстокий цар Камса вбив усіх твоїх синів, що народжені від Девакі. Останню дитину, хоча то була дівчинка, Камса теж хотів убити, але не зміг — вона піднеслася на небесні планети. Проте, любий друже, нема чого за тим банувати: всі ми підвладні впливові власних минулих учинків, про які навіть гадки не маємо. На кожного впливають його колишні вчинки, але той, хто добре усвідомив поняття карми з її зворотніми наслідками, має справжнє знання. Таку людину не засмучує ніщо — ні щастя, ні лихо.
 

— Любий Нандо, — мовив Васудева, — якщо ти вже сплатив податки урядові, не барися тут і якомога швидше вертай додому, бо в Ґокулі, можливо, не все гаразд.
 

По приязній розмові з Нандою Махараджею Васудева повернувся додому. А пастухи з Нандою Махараджею на чолі, що приїхали до Матгури сплачувати податки, вирушили у зворотню путь.