РОЗДІЛ П’ЯТДЕСЯТ ДЕВ'ЯТИЙ

У «Шрімад-Бгаґаватам» Шукадева Ґосвамі оповідає цареві Парікшіту історію про Бгаумасуру: як той викрав з палаців різних царів шістнадцять тисяч царівен і тримав їх у себе бранками, і як Верховний Господь Крішна, якості якого дивовижні, його вбив. Демони завжди ворогують з півбогами. Демон на ім’я Бгаумасура, зробившись надзвичайно могутнім, силою забрав балдахін з-над трона півбога Варуни, крім того відібрав сережки в Адіті, матері півбогів. Ще він завоював частину небесної гори Меру й загарбав Маніпарвату. Тому цар небесних планет Індра пішов у Двараку до Господа Крішни скаржитися на Бгаумасуру.

Вислухавши скаргу, Господь Крішна, взявши з Собою дружину Сат’ябгаму, негайно вирушив до Бгаумасуриної оселі. Подружжя сіло на спину Ґаруді й полетіло до Праджйотішапури, столиці Бгаумасури. Але ввійти у Праджйотішапуру було справа нелегка, бо місто було добре укріплене. Чотири фортеці дивилися на чотири сторони світу, а величезні збройні сили захищали його зусебіч. Місто також оперізував рів з водою, до того ж воно було обведене загорожею з дротів під напругою. За ними — запона з аніли, газоподібної речовини. Далі — загорожа з колючого дроту, яку спорудив інший демон, Мура. Навіть як на погляд сучасного наукового проґресу це було добре укріплене місто.

Крішна ударами Своєї булави потрощив фортечні мури, а невпинним потоком стріл розігнав військо Бгаумасури. Славетною Сударшана-чакрою Він знешкодив електричну загорожу, зруйнував рів і газову запону і порвав у шматки колючий дріт зі струмом, що поставив демон Мура. Від звуку Його мушлі розбились серця великим воїнам і розсипались їхні бойові машини, а Його непереможна булава пробила стіни, що ними було обнесене місто.

Мушля Крішни звучала як грім під час знищення космічного проявлення. Коли голос мушлі почув демон Мура, він встав зо сну і пішов сам подивитися, що сталося. Цей демон мав п’ять голів і вже тривалий час жив у воді. Демон Мура сяяв наче сонце під час знищення космосу, а гоноровий був, наче полум’я. Тіло його яскраво сяяло, аж очі боліли дивитися. Демон вискочив з палацу і перше, що зробив, це схопив тризуба й кинувся на Верховного Бога-Особу. Демон Мура напав на Крішну, як велика змія на Ґаруду. Він знавіснів і, здавалося, ладний був поглинути всі три світи. Спочатку він, розмахуючи тризубом, атакував носія Крішни, Ґаруду, ревучи п’ятьма своїми ротами, наче роз’ятрений лев. Той рев рознісся усім небом, пішов світом і космічним простором, відбився луною вгорі, внизу й по всіх десяти напрямках — скрізь по всесвіті.

Коли Крішна побачив, що тризуб демона Мури ось-ось зачепить Ґаруду, Він вихопив дві стріли й випустив їх у тризуб, потрощивши його на друзки. Водночас Він багатьма стрілами протнув роти демона Мури. Зрозумівши, що Верховний Бог-Особа бере над ним гору, демон Мура заніс булаву вдарити Господа. Та ще Мурина булава розсікала повітря, Крішна вже розтрощив її Своєю булавою. В демона не лишилося ніякої зброї, і він, маючи велетенську силу, вирішив іти проти Крішни голіруч, але Крішна Своєю Сударшана-чакрою відсік демонові всі п’ять голів. Демон упав у воду, наче верхівка гори в океан, стята блискавкою Індри.

Мура мав семеро синів, їх звали Тамра, Антарікша, Шравана, Вібгавасу, Васу, Набгасван і Аруна. Коли батько загинув, вони аж зшаленіли, жадаючи помститися, і, надимаючись од відчуття власної могутности, почали готуватися до битви з Крішною. Вони взяли зброю, яку пристало брати до такого бою, а командувати битвою настановили іншого демона, Пітгу. З наказу Бгаумасури вони напали на Крішну всі гуртом.

Оточивши Крішну, вони рушили проти Нього, наготувавши різноманітну зброю — мечі, булави, списи, стріли й тризуби. Де їм було знати, що сила Верховного Бога-Особи не має меж і що нікому Його не здолати. Крішна Своїми стрілами посік зброю Бгаумасуриних людей на скіпки, наче траву, а тоді удався до Своєї зброї: Бгаумасурин головнокомандувач Пітга і з ним усі його поплічники попадали, бойове вбрання пошматоване, голови, ноги, руки й стегна їм відсічено, і так усі вони пішли до Ямараджі, владики царства смерти.

Бгаумасуру звали ще Наракасурою, бо він доводився сином самій уособленій землі. Побачивши, що всі його воїни, командири й бійці загинули від зброї Бога-Особи, він знавіснів. Бгаумасура виступив з міста з силою слонів, що народились і зросли на морському узбережжі. Всі слони були дуже збуджені. Коли Бгаумасура з військом вийшов за місто, високо в космічному просторі він побачив прекрасних Господа Крішну з дружиною, що були наче темна хмара зі спалахами електричних розрядів, яка пропливала над сонцем. Демон Бгаумасура негайно випустив зброю шатаґгі, яка за раз убивала сотні воїнів, і всі Бгаумасурини прибічники зі своєю зброєю разом напали на Господа. Господь Крішна став відбивати напад Своїми опереними стрілами. В тій битві всі воїни й командири Бгаумасури падали на землю з відтятими руками, ногами й головами, разом з ними падали їхні коні й слони. Так ціле Бгаумасурине військо було вщент розбите стрілами Господа, що лише боронився від нападників.

Господь бився, сидячи в Ґаруди на спині, а той допомагав Господеві — бив коней та слонів крилами, довбав їм голови гострим дзьобом, дряпав кігтями. Слони, знавіснілі від страшного болю, кинулися бігти з поля битви. Бгаумасура лишився на полі битви сам. Вони з Крішною почали битися. Бгаумасура бачив, яких великих втрат завдав його воїнам і слонам Ґаруда, і, розлючений тим, щосили вдарив Ґаруду, а силою він міг тягатися з блискавкою. На щастя, Ґаруда не був звичайний птах, тому йому удари Бгаумасури були наче для слона удари квітковою ґірляндою.

Бгаумасура зрозумів, що проти Крішни не годен нічого заподіяти, і вже був певен, що Крішни йому не вбити, однак зробив ще останню спробу уразити Його тризубом. Але Крішна знов виявився спритніший: гострою Сударшана-чакрою зніс Бгаумасурі голову раніш, як той торкнувся свого тризуба. Голова Бгаумасури, в шоломі, з сяючими сережками, впала на полі битви. Коли Крішна вбив Бгаумасуру, всі Бгаумасурині родичі заволали у розпачі, тоді як святі стали уславлювати Господню звитягу. Півбоги з небесних планет на честь такої події почали сипати на Господа квіти.

Тоді перед Господа явилася уособлена Земля і піднесла Йому намисто з вайджаянті. До того ж вона повернула Адіті золоті променисті сережки з самоцвітами, а також подарувала Крішні іншого самоцвіта. Віддала вона й балдахін Варуни. Далі уособлена Земля почала підносити молитви Крішні, Верховному Богові-Особі, повелителеві всесвіту, якому завжди поклоняються піднесені півбоги. Вона впала на землю в поклоні й стала промовляти у безмежнім екстазі відданости:

— Мої шанобливі поклони Господеві, хто завжди тримає чотири Свої символи — мушлю, диск, лотос і булаву. Йому, владиці всіх півбогів, я складаю шанобливі поклони. Любий Господи, Ти є Наддуша, і, щоб вдоволити бажання Своїх відданих, Ти сходиш на Землю в різних Своїх утіленнях згідно з тим, якій Твоїй формі ті віддані прагнуть поклонятися. Ласкаво дозволь віддати Тобі шанобливі поклони.

Світлий Господи, з Твого пупа виростає лотос, і на шиї в Тебе завжди ґірлянда з лотосів. Дивитися на Твої широкі, наче пелюстки лотоса, очі — втіха для очей кожного. Твої лотосові стопи ніжніші ніжного, вони дають втіху лотосовим сердям Твоїх бездомісних відданих, що завжди їм поклоняються. Тому я знову й знову з пошаною вклоняюся Тобі.

Ти один посідаєш релігійність, славу, все багатство, все знання й зреченість; Ти — вмістище всіх п’яти щедрот. Тобі, хто проникає у все, але приходить як син Васудеви, мої шанобливі поклони. Ти — відначальний Бог-Особа й відначальна причина всіх причин. Тільки Твоя Господня Милість є джерело всього. Тому я в шанобі схиляюсь перед Тобою. Сам нерожденний, Ти є батько цілому космічному проявленню. Ти — джерело й вмістище усього розмаїття енерґій. Ти є причина виявленого світу, і для всього космічного проявлення Ти причина й наслідок. Прошу, дозволь в шанобі схилитись перед Тобою.

Любий Господи, щодо трьох богів — Брахми, Вішну й Шіви, то вони теж не є незалежні від Тебе. Коли виникає потреба створити це космічне проявлення, Ти створюєш Брахму, так проявляючи Себе в ґуні страсти, а щоб підтримувати космічне проявлення, поширюєш Себе у Вішну, джерело добра. Так само Ти виявляєш Себе Шівою, владикою ґуни невігластва, для того, щоб знищувати творіння. Ти завжди трансцендентний, хоча й створюєш три ґуни матеріальної природи. На відміну від живих істот Ти ніколи не влягаєш впливові ґунприроди.

Мій Господи, поістині Ти — матеріальна природа, Ти — батько усесвіту, і Ти — вічний час, що з’єднав матеріальну природу з матеріальним творцем. Незважаючи на це, Ти завжди трансцендентний щодо всієї цієї матеріальної діяльности. Любий Господи, Боже-Особо, я знаю, що земля, вода, вогонь, повітря, небо, п’ять об’єктів чуттів, розум, самі чуття зі своїми панівними божествами, его та й вся матеріальна енерґія — все, що є рухомого й нерухомого в цьому явленому світі, спочиває на Тобі. Все постає з Тебе і тому невіддільне від Тебе. Однак Ти лишаєшся трансцендентний, і немає нічого матеріального, що можна було б ототожнити з Твоєю Особою. Отже, все водночас єдине з Тобою і відмінне від Тебе, і погляди філософів, котрі намагаються все від Тебе відокремити, без сумніву хибні.

Світлий Господи, дозволь сказати за цього хлопчика, ім’я йому Бгаґадатта, він син мого сина Бгаумасури. Жаска смерть його батька дуже відбилася на ньому, він украй збентежений і наляканий. Тому я привела його, щоб він віддався Твоїм лотосовим стопам. Твоя Господня Милість, прохаю, прихисти хлопчика й благослови його Своїми лотосовими стопами. Я привела його, щоб він звільнився від усіх наслідків гріховних дій свого батька.

Вислухавши молитви Матері Землі, Господь Крішна одразу заспокоїв її, сказавши, що їй ніщо не загрожує. Він сказав Бгаґадатті: «Не бійся». Після того Крішна вступив до палацу Бгаумасури, де було повно всіляких багатств. У палаці Господь Крішна побачив 16000 юних царівен, яких Бгаумасура викрав і тримав полонянками. Царівни помітили Верховного Бога-Особу, Крішну, як Він увіходив до палацу. Господня краса їх зачарувала, і вони стали молитися до Нього, прохаючи обдарувати їх ласкою. Кожна не вагаючись вирішила подумки, що прийме Господа Крішну за свого чоловіка, і кожна стала молитися Провидінню, щоб Крішна став їй чоловіком. Щиро й поважно вони, бездомісні віддані, принесли і склали свої серця до Крішниних лотосових стіп. Крішна, Наддуша в кожному серці, погодився прийняти їх за Своїх дружин, розуміючи їхнє чисте від скверни бажання. Він подбав за гідне вбрання й прикраси для них і відправив усіх до Двараки, кожну в окремому паланкіні. Крішна забрав з палацу силу добра, колісниці, коні, коштовності й скарбницю, ще взяв п’ятдесят слонів, кожний з яких мав по чотири бивні, і теж відправив це все до Двараки.

По тому Господь Крішна й Сат’ябгама рушили до Амараваті, столиці небесної планети. Прибувши туди, Вони одразу пішли до палацу царя Індри та його дружини Шачідеві, де їх гостинно привітали. Крішна вручив Індрі Адітіні сережки.

Коли Крішна з Сат’ябгамою поверталися з Індриної столиці, Сат’ябгама нагадала Крішні, що Він пообіцяв подарувати їй квітку паріджату. Скориставшись з нагоди, яку мала, перебуваючи в небесному царстві, Сат’ябгама витягла з землі рослину й примостила її на спині в Ґаруди. Якось одну квітку з паріджати зірвав Нарада й подарував її старшій Крішниній дружині, Шрі Рукмінідеві. Сат’ябгама, почувшись обійденою, й собі захотіла від Крішни такої квітки. Крішна добре розумів суперницьку натуру Своїх дружин і на те тільки усміхнувся. Він сказав Сат’ябгамі: «Чого ж ти просиш одну квітку? Я радо дам тобі ціле паріджатове дерево!»

Крішна навмисно взяв з Собою дружину Сат’ябгаму, щоб та витягла паріджату власною рукою. Але небожителів, і самого Індру теж, це невимовно роздратувало. Сат’ябгама, не спитавши дозволу, зірвала паріджату, якої на Землі не подибати. Індра з іншими півбогами не хотіли дозволити, щоб Крішна з Сат’ябгамою взяли рослину, але Крішна прагнув вдовольнити кохану дружину Сат’ябгаму і тому рішуче й непохитно стояв на Своєму; тоді між Крішною й півбогами розпочалася битва. Крішна, як завжди, переміг і з тріумфом привіз на Землю, до Двараки, паріджату, що вибрала собі Його дружина. Деревце посадили в саду при палаці Сат’ябгами. Від того незвичайного квітучого дерева весь Сат’ябгамин сад пишнів красою. Разом з медвяною паріджатою на Землю зійшов її аромат, а за ароматом її та медом на Землю прилетіли й небесні лебеді.

Великому мудрецю Шукадеві Ґосвамі та й іншим великим мудрецям поведінка Індри була не до серця. Крішна прийшов до небесного царства Амараваті зі Своєї безпричинної ласки — повернути цареві Індрі сережки його матері, що їх украв був Бгаумасура, і Індра радо прийняв подарунок. Але коли Крішна забрав з небесного царства квітуче деревце, Індра викликав Його на бій. Індрі цікаві були тільки власні інтереси. Ще за хвилю перед тим він підносив молитви, торкався головою до лотосових Крішниних стіп, але щойно досягнув бажаного, його наче підмінили. Для матеріалістів чинити так річ звичайна. Матеріалісти завжди дбають тільки про власну користь. Заради того вони можуть схилятися перед будь-ким, але щойно їхній корисливий інтерес задоволений, дружбі настає край. Не лише багатії цієї планети такі своєкорисливі — навіть Індра з півбогами такі самі. Надмір багатства перетворює людину на егоїста. Жоден егоїст не здатний прийняти свідомости Крішни, і великі віддані, як Шукадева Ґосвамі, засуджують їх. Іншими словами, надмір багатства робить людину нездатною робити поступ у свідомості Крішни.

Крішна переміг Індру, а через якийсь час по тому одружився з 16000 дівчат, яких визволив з полону. Коли надійшов сприятливий момент, Він, поширившись у 16000 форм, одружився з усіма водночас, з кожною в окремому палаці. Так Він потвердив істину, що Крішна — не хто, а Сам Верховний Бог-Особа. Для Крішни можливо все, бо Він — Верховний Бог-Особа. Він є всемогутній, всюдисущий і незнищенний; тому ця Його розвага з одруженням не диво. Всі Крішнині цариці (більш як 16000) мали при палацах розкішні сади, в палацах — обстава та начиння, рівних яким немає в цілому світі. Ця оповідь з «Шрімад-Бгаґаватам» не перебільшення. Крішнині цариці всі є поширення богині процвітання Лакшміджі. Крішна жив з кожною в окремім палаці, і стосунки між ними були як у звичайного подружжя.

Мусимо завжди пам’ятати, що Крішна, Верховний Бог-Особа, грав роль звичайної людини. Він водночас одружився з більше як шістнадцятьма тисячами дружин і жив одночасно у більш як шістнадцяти тисячах палаців (отак являючи Свої надзвичайні щедроти), але стосунки мав з ними наче звичайний чоловік, і стосунки ці були як стосунки звичайного подружжя у будь-якому з будинків. Отже, осягнути якості Верховного Брахмана, Бога-Особи, дуже важко. Навіть півбоги, як-от Брахма, трансцендентних розваг Господа осягнути нездатні. Дружини Крішни мали щастя отримати Верховного Бога-Особу чоловіком — проте Його особистости не збагнути навіть таким півбогам, як Брахма.

Кожна з цариць-дружин і Крішна-чоловік усміхалися одне до одного, розмовляли, жартували, обіймали одне одного і таке інше, і їхня подружня любов зростала день у день. Крішна й цариці насолоджувалися трансцендентним сімейним щастям. Хоча всі цариці самі мали тисячі служниць, кожна старалася слугувати Крішні сама. Кожна з них особисто вітала Крішну, коли Він входив до палацу, запрошувала Його на гарне ложе, всіляко вшановувала, омивала Його лотосові стопи водою з Ґанґи, підносила горіхи бетеля, розтирала Йому ноги, щоби минулася втома — Він-бо натомився далеко від дому. Вони дбали, щоб Його добре обмахували опахалом, підносили Йому масла з чудовим ароматом, прикрашали Його ґірляндами з квітів, розчісували волосся, упрошували лягти відпочити, самі купали Його, годували вишуканими стравами. Кожна цариця робила те все власноруч, не чекаючи на служниць. Інакше сказати, Крішна з царицями явив на Землі взір ідеального життя домогосподаря.