РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ

Найяскравішим прикладом спонтанного відданого служіння є служіння безпосередніх супутників Крішни у Вріндавані. Невимушені любовні стосунки жителів Вріндавани з Крішною називають раґануґа. Цим живим істотам немає потреби вчитися відданого служіння — вони вже сягнули досконалости у дотриманні реґулівних засад релігії і виконують любовне служіння Верховному Богу-Особі спонтанно. Скажімо, хлопчикам-пастушкам, що бавляться з Крішною, не потрібно через аскези і покути або через практику йоґи вчитися, як саме гратися з Господом. Усі іспити на знання реґулівних засад вони склали за попередніх життів і, завдяки цьому піднісшись на рівень безпосереднього спілкування з Крішною, стали Його дорогими друзями. Їхнє спонтанне, невимушене ставлення до Крішни називається раґануґа-бгакті.

Шрі Рупа Ґосвамі визначає раґануґа-бгакті як спонтанне тяжіння до чогось, коли розум цілковито зосереджений на цьому об’єкті в прагненні стосунків любови. Віддане служіння, здійснюване з такими почуттями спонтанної любови, називають раґануґа-бгакті. Віддане служіння раґануґа далі можна поділити на дві категорії: перша категорія — «чуттєвий потяг», друга — «родинні стосунки».

Щодо цього у Сьомій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (1.30) Нарада Муні, звертаючись до Юдгіштгіри, каже: «Любий царю! Чимало відданих привертаються до Бога-Особи, спочатку мавши ціллю власну чуттєву втіху, заздрячи Йому, боячись Його або прагнучи з Ним любовних стосунків. Зрештою потяг до Господа очищує їх від матеріальної скверни, і поступово ці шанувальники Господа далі розвивають у собі духовну любов і досягають тої найвищої мети життя, якої прагнуть чисті віддані».

За взірець спонтанної любови у чуттєвому потязі можна взяти ґопі. Ґопі — молоденькі дівчата, а Крішна — юнак. На позір виглядає, що ґопі вабить до Крішни через статевий потяг. Цар Камса весь час думав про Крішну, бо боявся Його. Його завжди виповнював страх перед Крішною: адже було провіщено, що його вб’є син його рідної сестри. Шішупала заздрив Крішні і ненавидів Його. А нащадки царя Яду, що були Крішні родичами, ставились до Нього як до члена своєї сім’ї. Усі ці різні типи відданих мають спонтанний потяг до Крішни; цей потяг належить до різних категорій, але всі ці типи відданих досягають одної й тої самої бажаної цілі».

Як і любов ґопі до Крішни, ніжні почуття Ядав до Крішни визнані за спонтанні, раґануґа. Натомість потяг Камси до Крішни, причиною якого є страх, і потяг Шішупали, в основі якого лежить зненависть, за віддане служіння вважати не можна, тому що їхнє ставлення до Крішни не є приязне. Віддане служіння може виконувати тільки той, хто налаштований до Крішни доброзичливо. Тому, згідно з думкою Шріли Рупи Ґосвамі, стосунки, що їх відзначає неприязнь до Крішни, до категорії відданого служіння не зараховують. Далі він досліджує потяг до Крішни Ядав. Коли цей потяг ґрунтується на дружніх почуттях, тоді це спонтанна любов, а коли він тримається на реґулівних засадах, тоді спонтанною любов’ю його назвати не вийде. Тільки коли ваблення до Крішни піднімається до рівня спонтанної любови, його вважають за належний до категорії чистого відданого служіння.

Комусь, можливо, буде непросто зрозуміти, як це і ґопі, і Камса досягли одного й того самого. Цей момент слід добре усвідомити — адже ставлення Камси та Шішупали до Крішни геть відмінне від ставлення до Крішни ґопі. Хоча в усіх вищезгаданих випадках осереддям є Верховний Бог-Особа і кожний з цих відданих піднімається до духовного світу, різниця між двома розрядами душ таки існує. У Першій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» сказано, що Абсолютна Істина, Бог, є один і що Він виявляє Себе у трьох аспектах — як безособистісний Брахман, як Параматма (Наддуша) та як Бгаґаван (Верховний Бог-Особа). Тут вже бачимо духовну відмінність. Хоча Брахман, Параматма та Бгаґаван є одним і тим самим Богом, Абсолютною Істиною, віддані Камса та Шішупала досягли лише сяйва Брахман. Усвідомити Параматму чи Бгаґавана вони не могли. Саме в цьому і полягає різниця.

Сказане можна проілюструвати на прикладі аналогії з сонячною кулею та сонячним світлом: перебувати в сонячному промінні ще не означає досягти сонячної кулі. Температура сонячного світла не така, як у сонячної кулі. Летіти крізь потік сонячного світла у літакові або космічному кораблі — це одне, а сягнути сонячної кулі — зовсім інше. Хоча сонячне світло і сонячна куля по суті невідмінні, однак різниця між ними існує, бо перше — це енерґія, а друга — її джерело. Так само і Абсолютна Істина, Бог-Особа, і випромінення Його тіла є одне і водночас відмінні між собою. Камса і Шішупала досягли Абсолютної Істини, але їм не дозволили увійти до обителі Господа, Ґолоки Вріндавани. Імперсоналістам й ворогам Господа дозволяється увійти в Його царство, тому що вони мають потяг до Нього, але на планети Вайкунтги або планету Верховного Господа Ґолоку Вріндавану вхід їм заборонений. Бути пропущеному через кордон царства чи бути допущеному до царського палацу — далеко не одне й те саме.

Шріла Рупа Ґосвамі описує тут різні місця призначення, яких досягають шанувальники безособистісного та особистісного аспектів Абсолютної Істини. Взагалі імперсоналістам і тим, хто ставиться до Верховного Бога-Особи вороже, коли і якщо вони сягають рівня духовної досконалости, дозволяють увійти лише у безособистісний Брахман. Філософи-імперсоналісти у певному розумінні подібні до ворогів Господа, а тому і імперсоналістам, і явним ворогам Господа дозволено увійти тільки у безособистісне сяйво, брахмаджйоті. Отже, можна висновити, що їх зараховують до одного й того самого розряду. По суті, імперсоналісти є ворогами Бога-Особи, бо вони не здатні спокійно ставитись до незрівнянних щедрот Господа. Вони завжди намагаються поставити себе на один рівень з Господом, бо мають заздрість до Нього. Шрі Чайтан’я Махапрабгу сказав, що імперсоналісти чинять образи проти Господа. Проте Господь надзвичайно ласкавий, і тому Він дозволяє їм, дарма що вони Його противники, увійти в духовне царство і лишитися там у безособистісному брахмаджйоті, недиференційованому випроміненні Абсолюту.

Іноді трапляється, що імперсоналіст поступово підіймається до рівня сприйняття Господа як особи. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує це: «По численних народженнях та смертях людина, котра набула справжнього знання, віддається Мені». Завдяки такому переданню себе Господу імперсоналіст може піднятись на Вайкунтгалоку (духовну планету) і там, як віддана Господеві душа, одержати тіло, подібне до тіла Господа.

У «Брахманда Пурані» сказано: «Ті, хто очистився від матеріальної скверни, а також демони, яких вбиває Верховний Бог-Особа, занурюються в безособистісний Брахман і так перебувають у духовному небі, брахмаджйоті. Це духовне небо простерте ген далеко поза межами матеріального неба; це підтверджує і «Бгаґавад-ґіта»: поза межами матеріального світу, сказано там, існує інший, вічний світ. Ворогам Господа та імперсоналістам дозволено ввійти у це сяйво Брахман, але віддані Господа підносяться аж на духовні планети. Чисті віддані розвинули у собі спонтанну любов до Верховного Бога-Особи, і тому їм дозволено вступити на духовні планети і там насолоджуватись духовним блаженством у товаристві Верховного Бога-Особи.

У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (87.23) уособлені Веди звертаються до Господа: «Шановний Господи! Йоґи медитують на Твій локалізований аспект і завдяки цьому сягають духовної досконалости занурення у безособистісне брахмаджйоті. Ті, хто ставиться до Тебе як до ворога, сягають тої самої досконалости без ніякої медитації. Ґопі, що чують до Тебе «хтивий» потяг і кого Ти обіймаєш Своїми гнучкими руками, що подібні до двох змій, досягають того самого. Що стосується до нас, півбогів, а кожному з нас визначено відповідати за певний аспект ведичного знання, то ми завжди йдемо стопами ґопі. Ми сподіваємось, що таким способом досягнем тієї самої досконалости». Вживаючи вираз «та сама досконалість», ми повинні завжди пам’ятати приклад сонця та сонячного світла. Імперсоналісти можуть лише злитися з брахмаджйоті, а це подібно до того, як бути в сонячному світлі, тимчасом як віддані, що пов’язані з Найвищою Особою любовними стосунками, безпосередньо входять до верховної обителі Господа, на Ґолоку Вріндавану.

«Хтивий» потяг ґопі не має нічого спільного зі статевими втіхами жодного різновиду. Шріла Рупа Ґосвамі пояснює, що такі «хтиві» бажання вказують на особливий настрій відданого в його стосунках з Крішною. Кожен відданий на своєму індивідуальному рівні досконалости має спонтанний потяг до Господа. Такий потяг відданого іноді визначають як «хіть». Ця хіть є, власне, нестримним бажанням служити Господу у стосунках певного різновиду. Може видаватися, що відданий просто бажає насолоджуватися товариством Господа, але насправді він намагається вкласти своє певне ставлення до Господа у служіння Йому. Скажімо, відданий бажає спілкуватися з Богом- Особою як Його товариш-пастушок, допомагаючи Господу випасати корови. Можуть подумати, що таким способом він хоче втішатися у товаристві Господа, але насправді це — спонтанна любов, яка виявляє себе у тому, що відданий допомагає Господу пасти трансцендентні корови.

Нестримне бажання служити Господу виявлено на трансцендентнім терені Враджі. Але особливою мірою воно виявлене в ґопі. Любов ґопі до Крішни надзвичайно піднесена, і тому коли її позначають словом «хіть», це робиться єдино щоб ми могли скласти принаймні якесь уявлення щодо неї.

Автор «Шрі Чайтан’я-чарітамріти», Кавіраджа Крішнадаса, пояснив різницю між хіттю і бажанням служити так: «Словами «хтиве бажання» позначають бажання служити власним чуттям, а словами «трансцендентне бажання» позначають прагнення служити чуттям Господа». У матеріальному світі просто не буває такого, щоби коханці прагнули задовольняти чуття одне одного. У матеріальному світі кожний бажає головно задовольняти свої власні чуття. Ґопі, однак, не хотіли нічого, крім як задовольняти чуття Господа; прикладів цьому в матеріальному світі немає. Тому іноді екстатичну любов ґопі до Крішни вчені описують як подібну до хіті матеріального світу, але насправді цього не слід приймати буквально. До такого позначення вдаються єдино щоб допомогти хоч якось наблизитись до розуміння стану речей в трансцендентному світі.

Великі віддані аж до рівня Уддгави є найдорожчими друзями Господа, і всі вони прагнуть іти стопами ґопі. Отже, любов ґопі до Крішни безперечно не є матеріальною хіттю. В противному разі як міг би Уддгава захотіти йти їхніми стопами? Інший приклад — це Сам Господь Чайтан’я. Прийнявши санн’ясу, Він надзвичайно строго дотримував принципу уникати спілкування з жінками — і водночас вчив, що немає ліпшого способу поклонятися Крішні, за той, яким Йому поклонялись ґопі. Ґопі поклонялись Господу наче спонукувані хтивим бажанням — і при тому їхньому способу поклоніння давав найвищу оцінку навіть Шрі Чайтан’я Махапрабгу. Саме це свідчить, що хоча потяг ґопі до Крішни, здавалося б, заснований на хтивому бажанні, в ньому немає і тіні матеріального. Тільки той, хто цілковито втвердився на трансцендентному рівні, здатний збагнути стосунки ґопі з Крішною. Ці стосунки на перший погляд видаються звичайними стосунками між юнаком і дівчатами, а тому іноді їх неправильно розуміють як звичайні статеві стосунки матеріального світу. На жаль, деякі люди, котрі не здатні зрозуміти трансцендентної природи любовних взаємин ґопі з Крішною, вважають, що любовні справи Крішни з ґопі — це звичайний земний любовний зв’язок, і тому подеколи малюють непристойні зображення у модерновому стилі.

З іншого боку, хтивий потяг Кубджі до Крішни знавці описують як «майже хтиве» бажання. Кубджа була горбаня, і вона бажала з’єднатися з Крішною, мавши до Нього велику екстатичну любов. Але її потяг до Крішни був майже земним, плотським, і тому її любов не можна порівнювати з любов’ю ґопі. Її любовна прив’язаність до Крішни називається кама- прая, або майже така сама, як любов до Крішни ґопі.