РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Шріла Рупа Ґосвамі стверджує: хоча Господь Крішна є джерелом безмежної насолоди і верховним проводарем усіх живих істот, Він водночас залежить від Своїх відданих, і тої залежности існує три ступені. Відповідно до свого емоційного стану відданий оцінює Верховного Бога-Особу як найдосконалішого, як надзвичайно досконалого і досконалого. Коли Господь розкриває Себе у всій повноті, великі обізнані вчені твердять, що Він є найдосконаліший. Коли Він розкриває Себе дещо меншою мірою, Його називають надзвичайно досконалим. А коли Він розкриває Себе ще меншою мірою, Його називають просто «досконалий». Це означає, що ставлення до Крішни залежить від ступеня Його вияву Своєї досконалости. Ці три ступені досконалости конкретно виявлені так: на Ґолоці Вріндавані Його трансцендентні якості виявлені як найдосконаліші, у Двараці Він виявляє Свої якості як надзвичайно досконалі, а у Матгурі Він виявляє Свої якості як досконалі.

Особистість Крішни характеризують як дгіродатта, дгіра- лаліта, дгіра-прашанта та дгіроддгата. На питання, як це можливо характеризувати одну й ту саму особу, дивлячись на неї під чотирма геть відмінними кутами зору, можна відповісти, що Господь вміщає в Собі усі трансцендентні якості та діяння, а тому Його різні аспекти, чи то різні грані Його характеру, аналізують відповідно до конкретних виявів безмежного розмаїття Його розваг, а отже жодних суперечностей при такому розгляді немає.

Дгіродатта — це особа, яка з природи є поважна, м’яка, вибачлива, милосердна, рішуча, смиренна, вміє все, має лицарську вдачу та привабливу зовнішність.

Багато що вияснює твердження Індри, царя райських планет: «Любий Господи! Я визнаю, що вчинив велику образу проти Тебе, але не здатний виразити свого розкаяння — адже мене надміру збентежили Твій надзвичайний лицарський дух, Твоя готовність за будь-яких обставин обороняти Своїх відданих, Твоя рішучість, Твоя непорушність, яку Ти виявив, піднявши величезний пагорб Ґовардгана, Твоє прекрасне тіло і Твоя вражаюча властивість бути однаково втішеним як молитвами Твоїх відданих, так і молитвами тих, хто чинить образи проти Тебе!»

Вищенаведені слова царя райських планет точно відповідають характеристиці Крішни як дгіродатти. Багато компетентних вчених східні в тому, що Господь Рамачандра також є дгіродаттою, однак усі без винятку якості, притаманні Господу Рамачандрі, присутні в характері Господа Крішни.

Дгіра-лаліта називають того, хто з природи є дуже забавний, завжди по-юнацькому жвавий, любить жартувати і вільний від усіх турбот. Така особистість дгіра-лаліта здебільшого має лагідну вдачу і радо кориться об’єктові свого кохання. Цю рису в особі Крішни описує Яґ’я-патні, дружина одного з брахман, що відправляли жертвопринесення у Вріндавані. Вона розповідала своїм подругам: «Якось Шріматі Радгарані разом зі Своїми подругами відпочивала у Своєму садочку, коли туди прийшов Господь Шрі Крішна. Він всівся і одразу, нітрохи не соромлячись, узявся розповідати про Свої розваги з Радгарані минулої ночі. Від тих Його слів Радгарані геть знітилася. З сорому Вона, не знавши, що робити, задумалася, а Крішна, скориставшись тимчасом зі сприятливої нагоди, розмалював Їй груди різною тілакою. Крішна довів, що дуже вправний у цьому мистецтві». Так Крішна, дгіра-лаліта, насолоджувався Своїми юнацькими витівками у товаристві ґопі.

Більшість досвідчених драматургів за ідеальний характер дгіра-лаліта вважають Купідона, однак в Крішні усі риси героя дгіра-лаліта проявлені навіть чіткіше.

Людину дуже миролюбну, вибачливу, тверду та послужливу називають дгіра-прашанта. Властивість дгіра-прашанта Крішна виявив у Своїх стосунках з Пандавами. Щира відданість Пандав Господу змушувала Його погоджуватися бути то їхнім колісничим, то радником, другом, посланцем, а то й тілохранителем. Це — один з прикладів того, які плоди дає віддане служіння Вішну. Коли Крішна бесідував з Махараджею Юдгіштгірою про релігійні засади, Він виявив Свою надзвичайну обізнаність у цій галузі, але, пам’ятаючи, що він є молодший двоюрідний брат Юдгіштгіри, Він говорив з ним дуже поштиво, і це чудесно побільшувало Його вроду. Те, як Він поводив очима та Його манера говорити свідчили про те, що Він дуже добре знайомий з мистецтвом давати моральні настанови. Іноді значні вчені визнають за дгіра-прашанту також і Махараджу Юдгіштгіру.

Дгіроддгата називають того, хто є дуже заздрісний, погордливий, гнівливий, невпокійливий та хвалькуватий. Такі якості простежувалися у вдачі Господа Крішни, коли Він писав листа до Калаявани; у тому листі Крішна назвав адресата підлою жабою. Крішна порадив Калаявані негайно піти знайти собі якийсь темний колодязь і там нишком сидіти, бо, писав Він, є такий чорний змій Крішна, що дуже любить ковтати підлих жаб. Крішна нагадав Калаявані, що може самим лише поглядом спалити дотла усі всесвіти.

Вищенаведені слова Крішни немовби продиктовані Його злобою, але за певних розваг, часу та обставин цю якість приймають за незаперечне достоїнство. Вияви в Крішні якостей дгіроддгати слід приймати за визначні, бо Він використовує їх лише на те, щоб захищати Своїх відданих. Іншими словами, у взаємообміні почуттів у відданому служінні можуть бути використані навіть небажані якості.

Іноді Бгіму, другого з братів Пандав, також описують як дгіроддгату.

Якось Крішна бився із демоном, що прибрав подоби оленя. Крішна кинув Йому такий виклик: «Я, великий слон на ймення Крішна, прийшов перед тебе. Якщо не хочеш загинути, визнай свою поразку і мерщій тікай з поля бою куди видно». Така чванькуватість аж ніяк не суперечить піднесеній вдачі Крішни; Він — Найвища Істота, і тому немає нічого такого, чого б не могло бути в Його характері.

Щодо таких суперечливих рис вдачі Верховного Бога-Особи є чудове твердження в «Курма Пурані». Там сказано, що Верховний Господь ані товстий, ані худий; Він завжди трансцендентний щодо матеріальних якостей, а однак тіло Його має чорнуватий колір. Білки Його очей рожевуваті, Він — усемогутній і посідає усе розмаїття щедрот. Те, що в особі Крішни присутні суперечливі риси, зовсім не дивно. Неправильно вважати, буцім такі риси в характері Крішни, Верховного Бога- Особи, і справді суперечать одна одній. Насправді, щоб пізнати й зрозуміти якості характеру Крішни, а також те, яким способом верховна воля Господа використовує ці якості, треба слухати від обізнаних в цьому питанні авторитетів.

«Маха-вараха Пурана» підтверджує, що трансцендентне тіло Верховного Бога-Особи та тіла усіх Його поширень є вічні. Вони ні в якому разі не є матеріальними — вони абсолютно духовні і сповнені знання. Вони — витоки усіх трансцендентних якостей. «Вішну-ямала-тантра» містить дальше твердження: Бог-Особа і всі тіла, в які Він поширюється, завжди сповнені знання, блаженства й вічности, а тому завжди вільні од вісімнадцяти різновидів матеріальної скверни — ілюзії, втоми, хиб, грубости, матеріальної хтивости, невпосидючости, пихи, заздрости, схильности до насильства, зневаги щодо інших, знемоги, неправди, гніву, пожадання, залежности, бажання панувати над усесвітом, сприйняття двоїстости та схильности до обману.

З усього вищесказаного випливає, що Маха-Вішну є джерело всіх утілень в матеріальному світі. Але слід також зрозуміти, що син Нанди Махараджі, посідаючи більші, надзвичайні щедроти, є джерелом Маха-Вішну. Це підтверджує «Брахма- самхіта»: «Я схиляюсь у шані перед Ґовіндою, що Його частковим проявленням є Маха-Вішну». Велетенська форма Маха- Вішну є джерелом, з якого постають усі незліченні усесвіти. Незліченні всесвіти виникають разом з Його видихом, а коли Він вдихає, всі ці усесвіти знову входять у Нього. І цей Маха- Вішну теж є лише повною часткою частки Крішни.