РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ

Безперервний екстаз любови подібний могутньому цареві: він панує, підкоряючи собі як усі тимчасові вияви любови, так і будь-які чужерідні для неї елементи гніву. Такий екстаз виявляється як прямо, так і посередньо, і відповідно до цього екстатичну любов описують як пряму чи непряму. Ці ознаки екстатичної любови може виявляти лише відданий, чиє становище повністю трансцендентне. Пряму екстатичну любов поділяють на дві групи — корисливої любови та безкорисливої любови.

Коли несуперечливі ознаки екстатичної любови проявлені виразно, будь-які супротивні їм ознаки викликають почуття огиди. Екстатичну любов з чужерідними елементами в ній називають корисливою. А таку екстатичну любов, що на силі упогодити будь-які — властиві й невластиві — ознаки, називають прямою безкорисливою любов’ю. Ознаки безкорисливої любови можна далі розбити на п’ять груп: нейтральні стосунки, слугування, братерські стосунки, батьківські почуття та стосунки кохання. Така екстатична любов набуває різних форм залежно від того, на який предмет її скеровано.

Нейтральні стосунки своєю чергою поділяють на «загальні», «прозорі» та «спокійні». Потяг до Крішни, який має звичайна людина або дитина, не може прибрати ніяких специфічних рис або задовільного вигляду. Нейтральні стосунки часом виявляються в тремтінні тіла та зміні кольору очей (очі червонішають, виблякають тощо), хоча при тому ознаки якогось певного різновиду любовної прив’язаности відсутні.

«Лишень подивіться, — звернувся юнак до одного діда, — як радіє ця дитина, якій усього-то три рочки! Побачивши Крішну, вона носиться, як вітер, і кричить на повний голос!» Це — приклад вияву в серці дитини нейтральної екстатичної любови, яку поки що не можна зарахувати до якогось її підрозділу.

Потяг до Крішни існує в різних формах, а тому існують і різні типи відданих. Ознаки любови виявлені в них, наче світло, що проходить крізь самоцвіти чистої води. Розповідають, що один великий відданий, брахмана, іноді звертався до Верховного Бога-Особи як до пана, а іноді, бувало, жартував з Господом, наче з давнім другом. Часами він як люблячий батько обороняв Господа, траплялося, гукав Господа, називаючи Його своїм коханим, а то ще медитував на Господа як на Наддушу. Отож цей брахмана у різні часи виражав ознаки різних стосунків в екстатичній любові. Але за будь-яких обставин брахмана завдяки переживанню почуття екстатичної любови занурювався в океан щастя і досягав стану чистої любови. Він був, сказати б, прозорим середовищем — наче самоцвіт, крізь який навколишній світ постає забарвлений в якийсь певний колір.

Слухаючи, як великий мудрець Нарада прославляє розваги Господа, приграючи собі на віні, четверо Кумар на чолі з Санакою, дарма що на той час були заглиблені в роздуми про безособистісний Брахман, тремтіли усім тілом. Інший відданий якось вигукнув: «Я знаю, що можу отримати звільнення, якщо просто служитиму відданим, але мій розум таки вабить побачити Верховного Бога-Особу, чиє тіло кольором нагадує темну хмару». Таке невідступне бажання встановити зв’язок із Верховним Богом-Особою також можна вважати за ознаку нейтральної любови.

Більшість відданих Господа можна віднести до однієї з трьох груп. Першу групу складають віддані, що цілковито покладаються на милосердну любов до них Верховного Бога-Особи, другу — віддані, що мають з Крішною дружні стосунки, а третю — ті, що ставляться до Крішни як до молодшого, маючи до Нього батьківські почуття. Віддані цих трьох груп поступово розвивають кожний свої взаємини (трансцендентні раси) з Богом-Особою. Коли в основі потягу до Крішни лежить тільки один конкретний різновид стосунків, цей настрій називають кевала, чистий стан. Перебуваючи у цьому чистому стані відданого служіння, людина поступово розвиває бажання йти стопами якогось певного вічного супутника Крішни, скажімо, стопами Расали, особистого слуги Крішни на Ґолоці Вріндавані, або стопами Шрідами й Судами, друзів Крішни, чи ще прагне бути як Нанда та Яшода, тобто як віддані, що зв’язані з Господом почуттями батьківської любови. Екстатична любов до Крішни ніколи не виявляється у стосунках безпосередньо з Самим Крішною. Кожний відданий мусить йти стопами вічних супутників Крішни на Ґолоці Вріндавані.

Коли трансцендентні настрої у стосунках з Крішною змішуються між собою (тобто коли у взаєминах із Крішною поєднуються настрої дружби, слугування та батьківської любови), з цього з’являється змішаний настрій , або смак . Змішані трансцендентні смаки виявляють , наприклад , такі віддані, як Уддгава, Бгіма й Мукгара (покоївка в домі матері Яшоди). Але навіть у разі, коли смаки відданого служіння бувають змішані між собою, завжди переважає якийсь один певний настрій, і він є постійним чинником. Цей визначальний настрій саме і беруть за істинні стосунки відданого з Крішною. Скажімо, Уддгава перебуває у дружніх стосунках з Крішною, але у вдачі Уддгави виразно помітна також схильність слугувати. Таку дружбу називають шанобливою дружбою. Натомість дружні стосунки Шрідами й Судами з Крішною є взірцем дружби без найменшого відтінку благоговіння.

Віддані, які завжди думають за Крішну як за вищого, зв’язані з Ним екстатичною любов’ю у стосунках підпорядкованости. Для таких відданих найважливішим у стосунках з Господом є уявлення про їхню цілковиту підлеглість Господеві, а тому будь-які інші вияви трансцендентних любовних взаємин з Господом їх цікавлять рідко.

У одній з молитов «Мукунда-мала-стотри» царя Кулашекгари сказано: «Любий Господи, Ти рятуєш живі істоти з пекла матеріалістичного життя, але для мене це геть нічого не важить. Мені байдуже, чи досягну я райських планет, чи лишуся на Землі, чи буду вкинутий до пекла. Я молю Тебе про одне: зроби так, щоб у смертну мить я зміг в думках тримати Твої прекрасні стопи, подібні лотосам, що розквітають восени».

Що стосується до дружби, то за великі авторитети у різних формах дружніх взаємин з Верховним Богом-Особою вважають тих піднесених відданих, які перебувають майже на одному рівні з Крішною. На цьому рівні стосунки друзів виявлені в різного роду сміхові та жартівливих бесідах. Приклад таких дружніх стосунків з Крішною наведений у «Шрімад- Бгаґаватам», де описані роздуми Крішни: «Сьогодні, випасавши корови на пасовищах Вріндавани, Я зайшов до якогось чудового саду нарвати квітів, але ця Моя відлучка, яка тривала щонайбільше дві хвилини, була дуже прикрою для Моїх друзів-пастушків. І коли вони знайшли Мене, ми мерщій побігли назустріч одне одному, щоби першим торкнутися іншого квіткою, яку тримали в руках».

Один друг дорікав Крішні так : « Любий Дамодаро , хоча Шрідама подолав Тебе і в змаганні з ним Ти геть знесилився, однак, щоб не дати Себе на загальне посміховисько, Ти почав удавати, що просто піддався йому!»

Коли матір Яшода почула, що дужі слуги Камси силою забрали корів Крішни, а тендітні хлопчики-пастушки робили все можливе, щоб перешкодити цьому, вона зайшла в глибокі думки: «Як мені захистити бідних хлопчиків від нападів Камсиних посіпак?» Це приклад, коли відданий ставиться до Крішни як до молодшого.

Коли Крішна на підвечір’я повертався з пасовища, матір Яшода одразу починала пестити Господа, легенько поплескуючи Його по щоках.

Вищими навіть за стосунки любови між Крішною та Його батьками є стосунки з Крішною як з коханим. Господь та юні ґопі виявляють ці стосунки по-різному: вони скидаються очима, прядуть бровами, промовляють ніжні слова й усміхаються одне до одного.

Щодо цього у «Ґовінда-віласі» сказано: «Палавши від нетерпіння, на грані відчаю, Шріматі Радгарані шукала Крішну». Коли стосунки закоханих виражаються непрямо, закохані усміхаються, відчувають подив, завзяття, нарікають, гніваються, бояться чогось, а іноді відчувають відразу. Ці сім почуттів у стосунках закоханих утворюють ще один стан екстатичної любови.

У безпосередніх стосунках між закоханими присутні сміх, подив, лицарські почуття, нарікання, гнів та страх, але не відраза. Вирази таких почуттів у стосунках закоханих з Крішною є джерелом невичерпного блаженства. Виявлені, ці різновиди екстатичних любовних взаємин устійнюються, що поглиблює і загострює насолоду смаком трансцендентного кохання.