РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

Конкретний різновид екстатичних любовних почуттів, що розвивається в серці відданого, називають вібгавою, а зовнішні вияви цього почуття, як оце порухи брів, страх, подив та усмішки, що за них йшлося вище, називають анубгавою. Що стосується різноманітних причин, що викликають вияви анубгави й вібгави, їх називають стійким екстазом, або санчарі-бгавою.

У тих, хто слухає вірші, що оспівують розваги Крішни, чи дивиться драматичні вистави про них, помітні різного роду ознаки виявів трансцендентного любовного служіння Господу — вони насолоджуються різними типами вібгави, анубгави та санчарі-бгави.

Доки людина не позбулася матеріальних уявлень, їй не слід обговорювати описи бгави та анубгави, що їх містять різні трансцендентні твори. Будь-які ознаки вібгави й анубгави є виявами трансцендентної потенції насолоди Господа. Треба просто постаратися зрозуміти, що духовному буттю притаманне безмежне розмаїття форм любовних взаємостосунків. Такий обмін любовними почуттями ні в якому разі не можна вважати за щось матеріальне. «Махабгарата» («Уд’яма-парва») застерігає нас робити власні висновки щодо того, збагнути що понад наші сили. Великі звільнені душі, як оце Рупа Ґосвамі й інші, зробили спробу дати нам якесь уявлення про трансцендентну діяльність духовного світу, але в цілому ця сфера поки що лишається для нас недоступною. Зрозуміти природу обміну почуттями у трансцендентному любовному служінні Крішні можливо лише для того, хто насправді має зв’язок з енерґією насолоди Верховного Господа.

Пояснюючи, що це за зв’язок, Шрі Рупа Ґосвамі наводить приклад хмар у небі. Хмари утворюються з океану, далі проливаються дощем на землю і знову повертаються в океан. Енерґію насолоди Крішни порівнюють до океану. Чистий відданий — це хмара, що всотала в себе насолоду, і коли трансцендентні почуття в любовному служінні переповнюють його, він проливає свою милість, як хмара дощ, і тоді енерґія блаженства повертається знову до океану Крішни.

Трансцендентну насолоду, що її дає віддане служіння, поділяють на дві групи: насолоду від прямого відданого служіння та насолоду від непрямого відданого служіння. Пряме віддане служіння поділяється на п’ять трансцендентних настроїв, або смаків, а непряме — на сім трансцендентних смаків. Пряме віддане служіння виявляється у нейтральних стосунках, слугуванні, братерській дружбі, батьківських почуттях й стосунках закоханих. Непряме віддане служіння виражається через сміх, співчуття, гнів, лицарські почуття, страх, подив та відразу. Отож загалом вирізняють дванадцять різновидів відданого служіння, причому кожному з них властиве певне забарвлення. Ці барви такі: біла, строката, жовтогаряча, червона, світлозелена, сіра, жовта, майже біла, димчаста, рожева, чорна й кольору хмари. Над цими дванадцятьма різновидами трансцендентних взаємин панують різні втілення Бога — Капіла, Мадгава, Упендра, Нрісімха, Нанда-нандана, Баларама, Курма, Калкі, Раґгава, Бгарґава, Вараха та Матс’я.

Підтримання, проявлення, поширення, розмірковування та нарікання складають п’ять виявлених ознак у любовних екстатичних взаєминах. Який саме із настроїв відданого служіння переважає, визначають за виявами цих п’яти ознак. У нейтральних стосунках відданого служіння бачимо підтримання, у лицарських стосунках — поширення, відданому служінню у співчутті властиве розмірковування, відданому служінню у гніві притаманне нарікання тощо.

Недосвідченому початківцеві становище відданого може видатися жалюгідним і вартим співчуття, однак досвідчені віддані розуміють, що відданий переживає в тому становищі екстаз. Скажімо, «Рамаяна» описує події, що, як видається, викликають почуття жалю і крають серце, але насправді це не так. «Рамаяна» оповідає, як батько Господа Рами вислав Його жити до лісу безпосередньо перед тим, як Раму мали коронувати на царство. Махараджа Дашаратга, вирядивши сина, Господа Раму, на заслання, сам невдовзі помер. Коли Господь Рама жив у лісі, Равана викрав Його дружину Сітадеві, і це стало причиною великої війни. Зрештою, коли Сітадеві визволили з полону Равани, уся родина Равани, його царство і самий Равана загинули. Сітадеві повернулася додому, і Їй випало пройти крізь випробування вогнем, але за кілька днів Її знову вислано до лісу. Усі описані в «Рамаяні» події можуть видатися сумними, і читач «Рамаяни» мав би почуватися пригніченим, однак насправді це не так, бо чого б це тоді Хануман, великий відданий Господа Рамачандри, щодня читав про діяння Господа Рамачандри, про що сказано в самій «Рамаяні»? Вся річ у тому, що будь-що, пов’язане з кожною з дванадцяти вищезгаданих трансцендентних взаємин відданого служіння, виповнене трансцендентного блаженства.

Шріла Рупа Ґосвамі тому з жалем згадує тих, кого палить вогонь несправжнього зречення й сухих умоглядних роздумів і хто нехтує віддане служіння. Людям, кого вабить до ритуальних ведичних обрядів і до осягнення безособистісного Брахмана, відчути смак трансцендентного блаженства у відданому служінні неприступно. Тому Шріла Рупа Ґосвамі радить тим відданим, які вже звідали смаку нектару відданости, пильнувати, дбайливо оберігаючи віддане служіння від зазіхань сухих філософів-теоретиків, виконавців формальних обрядів, що прагнуть піднестися на вищі планети, та імперсоналістів, що шукають спасіння в безособистісному. Віддані повинні пильно оберігати безцінний самоцвіт духовної любови від злодіїв та розбійників. Це означає, що чистий відданий не має права обговорювати віддане служіння та його різні специфічні подробиці з тими, хто тяжіє до сухих розумувань та штучного зречення.

Невіддані позбавлені можливости отримати блага, які дає віддане служіння. Осягнути те, що пов’язане з відданим служінням, їм дуже важко. Скуштувавши справжнього нектару відданости доступно лише тим, хто присвятив своє життя на любовне служіння лотосовим стопам Верховного Бога-Особи.

Якщо відданий перевершує рівень екстатичної любови і відтак стає на найвищий щабель — підноситься на рівень чистого добра, це означає, що його серце вже повністю чисте від матеріальної скверни. На цьому чистому ступені життя відданий стає здатний куштувати нектар відданости, і здатність відчувати його солодощ позначають терміном раса, «трансцендентний настрій».

Так закінчує Бгактіведанта оглядовий виклад другої частини книги «Бгакті-расамріта-сіндгу», в якій подані загальні відомості щодо відданого служіння.