РОЗДІЛ СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ

Якщо чистого відданого приваблюють до Крішни стосунки кохання, це називають відданим служінням у стосунках кохання. Хоча між способами виявляти таку духовну любов і діями матеріаліста є певна подібність, по суті ці духовні любовні почуття нічого спільного з матеріальними не мають. Тому люди, яких цікавить тільки матеріальна діяльність, зрозуміти стосунки духовного кохання неспроможні, а тому любовний обмін такими почуттями у відданості є для них незбагненною тайною. Тому Рупа Ґосвамі описує стосунки кохання дуже стисло.

Спонуками кохання є Крішна та Його кохані , як оце Радгарані та Її найближчі подруги. Господь Крішна не має суперників; немає нікого рівного Йому, немає нікого, хто був би вищий за Нього. Його врода також не має собі рівних, а що у любовних розвагах Йому немає рівного, Він є первісним об’єктом усіх стосунків кохання.

У книзі «Ґіта-ґовінда» Джаядеви Ґосвамі наведені слова одної ґопі, яка каже своїй подрузі: «Крішна є джерелом усього блаженства у цьому всесвіті. Його тіло ніжне, як лотос. А Його вільне поводження з ґопі — наче Він юнак, якого вабить до дівчат — є самою суттю трансцендентного кохання». Чистий відданий, йдучи стопами ґопі, підносить до них таку молитву: «Я складаю шанобливі поклони усім юним і невимовно привабливим пастушкам. Вони поклоняються Верховному Богові- Особі, Крішні, самою своєю чудовою вродою». А найпіднесенішою з усіх юних ґопі є Шріматі Радгарані.

Вроду Шріматі Радгарані описано так: «Привабливі очі птахи чакори — ніщо у порівнянні з Її очима. Тому, хто побачив обличчя Радгарані, вже бридко дивитися на чудовий повний місяць у небі. Колір Її шкіри красивіший за колір золота. То затопімо наші очі у трансцендентну вроду Шріматі Радгарані!» Свій потяг до Радгарані Сам Крішна описує так: «Коли Я, бажаючи ще і ще втішатися красою Радгарані, починаю жартувати, Радгарані вислуховує Мої жарти дуже уважно, але усім Своїм виглядом і кожним словом відповіді Вона дає зрозуміти, що нехтує Мене. Ця Її зневага до Мене посилює Моє задоволення у сотні разів, і Я відчуваю безмежне блаженство, бо в такі хвилини Вона робиться невимовно прекрасна». У книзі «Ґіта-ґовінда» є подібне твердження: сказано, що Шрі Крішна, ворог Камси, обіймаючи Шріматі Радгарані, одразу заплутується в сітях Її кохання і заради Неї залишає усіх решту ґопі.

У «Пад’явалі» Рупи Ґосвамі сказано, що коли ґопі чують, як грає Крішнина флейта, вони вмить забувають усі докори старших членів родини, їм робиться байдуже до неслави та грубого обходження їхніх чоловіків. У них на думці одне: як їм втекти з дому до Крішни. Коли ґопі зустрічаються з Крішною, їхні жарти, сміх, обмін поглядами називаються анубгавою, або екстазом підлеглого рівня [субекстазом] у стосунках кохання.

У «Лаліта-мадгаві» Рупа Ґосвамі робить таке порівняння: коли брови Крішни рухаються, це наче Ямуна несе свої хвилі, а коли Радгарані усміхається, це наче місяць заливає все своїм світлом. Коли при березі Ямуни річкові води та місячне світло сходяться, вода стає на смак точно нектар, і пити її — щира втіха. Ця вода охолоджує розпашіле тіло, наче кучугури снігу. У «Пад’явалі» одна нерозлучна подруга Радгарані каже: «Люба Радгарані, чиє обличчя наче місяць уповні! По Тобі видно, що Ти вдоволена, але разом з тим я бачу в Твоїх очах сльози. Голос Твій переривається, груди здіймаються з тяжким зітханням. За цими ознаками я можу здогадатися, що Ти почула голос Крішниної флейти, і від цього серце Твоє тане».

Ще у «Пад’явалі» є вірш, у якому, як вважають, описаний відчай у стосунках кохання. Шріматі Радгарані каже: «Любий пане Купідоне, не турбуй Мене, не випускай в Мене свої стріли. Любий пане Ваю [бог повітря], зроби ласку, не збуджуй Мене пахощами квітів. Крішна більше не кохає Мене — то навіщо Мені далі жити в цьому нікчемному тілі? Мати таке тіло не схотіла б жодна жива істота». Це — вияв відчаю в екстатичній любові до Крішни.

Ще у книзі «Дана-келі-каумуді» Шріматі Радгарані, вказуючи на Крішну, каже: «Цей меткий юнак, що живе в лісі, прекрасний, як блакитний лотос, і Він здатний причарувати всіх дівчат усесвіту. Давши Мені звідати смаку Його трансцендентного тіла, Він розпалив у Мені вогонь палкого кохання, і його жару Мені несила терпіти. Я тепер наче та слониха, що збуджена образом свого слона!» Це — приклад захвату в екстатичній любові до Крішни.

Стійкий екстаз кохання є відначальною причиною відчуття тілесної втіхи. У «Пад’явалі» цю первісну причину єднання описує Радгарані, звертаючись до однієї зі Своїх наперсниць: «Люба подруго, що то за хлопець, чиї вії невтомно танцюють і тим збільшують красу Його обличчя та пробуджують в Мені бажання кохати? Вуха Його прикрашені пуп’янками ашоки, а вбраний Він у жовті шати. Почувши голос Його флейти, Я згубила спокій».

Кохання Радги та Крішни не осквернюють ніякі егоїстичні міркування. Гармонію Їхнього кохання описують так: «Невіддалік Крішни була матір Яшода, а навколо Крішни були всі Його друзі. Просто перед Ним була Чандравалі, і до того ж на кам’яній брилі перед в’їздом у Враджу стояв демон Врішасура. Але коли — навіть за усіх цих обставин — Крішна побачив Радгарані у заростях лози, Його прекрасні брови вмить метнулися до Неї, наче дві блискавиці».

Наводять ще інший приклад: «На одній стороні подвір’я лежало мертве тіло Шанкгасури, навколо нього зграя шакалів. На іншій стороні було багато вчених брахман, що досконало опанували свої чуття. Ці брахмани промовляли вишукані молитви, що заспокоювали, наче прохолодний легіт влітку. Просто перед Крішною стояв Господь Баладева, від якого віяло прохолодою. Але лотос екстатичного кохання Крішни до Радги не в’янув навіть поміж усіх цих різноманітних прохолоджувальних та зсушуючих впливників». Любов Крішни до Радгарані часто порівнюють з квітучим лотосом, і єдина відмінність між ними полягає в тому, що краса квітучого лотосу любови Крішни до Радгарані вічно зростає.

У стосунках кохання можна виділити такі дві складові: віпраламбга, або кохання у розлуці, і самбгоґа, або кохання у безпосередньому зв’язку. Стосунки віпраламбга далі підрозділяються на три різновиди: 1)пурва-раґа, або початковий потяг; 2)мана, або удаваний гнів; 3)праваса, або розлука через віддаленість у просторі.

Коли закохані гостро відчувають, що їм не скоро вдасться зустрітися, їхні почуття належать до різновиду пурва-раґа, або початкового потягу. У «Пад’явалі» Радгарані каже Своїй подрузі: «Люба подруго, Я йшла до Ямуни, аж раптом просто на дорозі з’явився напрочуд гарний юнак, чиє тіло кольором нагадувало темно-синю хмару. Він поглянув на Мене, і того погляду описати Я не на силі. То хай вже люди дарують Мені, що відтоді Мій розум тікає хатніх справ». Це — приклад почуттів за початкового потягу до Крішни. У Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (53.2) Крішна, звертаючись до брахмани, якого послала Рукміні, каже: «Любий брахмано! Мене, так само як Рукміні, вночі не береться сон, і Моє серце завжди з нею. Я знаю, що її брат Рукмі лихої думки про Мене і що через це Я не зможу одружитися з нею». Це — інший приклад почуттів за початкового потягу.

Що стосується мани, або гніву, в «Ґіта-ґовінді» оповідається про такий випадок: «Коли Шріматі Радгарані побачила, як Крішна втішається у товаристві кількох інших ґопі, в Її серце уп’ялася стріла ревнощів, тому що, зрозуміла Вона, Її становище не є виключним, як Вона Собі те уявляла. Тому Вона негайно пішла геть і сховалася поміж квітучих чагарів, серед яких гуділи чорні джмелі. Сховавшись за ліанами, Вона почала виливати смуток Свого серця одній зі Своїх наперсниць». Це — приклад удаваної незгоди.

Приклад праваси, коли закоханих розділяє простір, наведений у «Пад’явалі»: «Крішна відбув до Матгури сприятливого дня, але відтак Шріматі Радгарані сидить, обіперши голову на одну руку, і безперервно плаче. Обличчя Її тепер завжди мокре від сліз, і Вона геть-чисто забула, що таке сон». Коли обличчя мокре від сліз, заснути неможливо. Радгарані, безперервно плачучи за Крішною у розлуці з Ним, не могла заснути. У книзі «Прахлада-самхіта» Уддгава каже: «Верховний Бог-Особа, Ґовінда, уражений стрілами Купідона, сильно страждає. Забувши навіть про Свої звичайні їжу та відпочинок, Він невідступно думає про вас [ґопі]».

Коли закохані сходяться разом і насолоджуються своїми інтимними взаєминами, це називається самбгоґа. У «Пад’явалі» читаємо: «Коли Крішна обвив руками стан Шріматі Радгарані, здалося, що то Він робить з Нею па з урочистої танцювальної церемонії павичів».

На тому Шрі Рупа Ґосвамі завершує п’яту хвилю свого «Океану нектару відданости». Він складає шанобливі поклони Верховному Богові-Особі у подобі Ґопали, вічної форми Господа.

Так закінчує Бгактіведанта оглядовий виклад третьої частини книги «Бгакті-расамріта-сіндгу», в якій поданий опис п’яти головних типів стосунків з Крішною.