РОЗДІЛ СОРОК П’ЯТИЙ

У четвертій частині «Бгакті-расамріта-сіндгу» Шріла Рупа Ґосвамі описує сім різновидів непрямого екстазу відданого служіння, а саме: сміх, подив, лицарські почуття, співчуття, гнів, страх і відразу. Описуючи ці вияви любовного екстазу, Шріла Рупа Ґосвамі зазначає, що деякі з них є сумісні між собою, а деякі ні. Коли один різновид відданого служіння накладається на інший так, що між ними виникає суперечність, такий стан називається расабгаса, або перекручений вияв рас.

На думку знавців, що розуміються на тонкощах трансцендентних стосунків, сміх здебільшого можна почути у товаристві юнаків або коли спілкуються між собою старі та діти. Екстатичний, сповнений почуття любови сміх іноді можна почути навіть від людей, що дуже серйозні з природи. Якось під двері дому матері Яшоди підійшов старий жебрак, і тоді Крішна сказав Яшоді: «Люба матінко, Я боюся підходити близько до цього кістлявого волоцюги. А що, як він запхає Мене в торбу і занесе десь далеко від тебе?» Промовивши так, чудесне маля Крішна звів очі на маму, а тимчасом старець, що стояв на порозі, намагався сховати свій усміхнений вид, але це йому так і не вдалося, і зрештою він щиро розсміявся. У цьому випадку об’єктом сміху є Сам Крішна.

Якось один з друзів Крішни повідомив Його : « Любий Крішно, якщо Ти погодишся розтулити губки, я покладу Тобі просто до рота трохи смачних солодощів з юґуртом». Крішна розкрив рота, але замість солодощів Його друг поклав Йому до рота квітку. Трохи посмоктавши квітку, Крішна скривився, а Його друзі, побачивши кумедну міну, зайшлися сміхом.

Одного разу до дому Нанди Махараджі завітав хіромант, і Нанда Махараджа попрохав його: «Любий мудрецю, зроби ласку, подивись руку мого сина Крішни. Скажи, скільки років Він проживе і чи матиме Він тисячі корів?» Почувши це, хіромант широко усміхнувся, і тоді Нанда Махараджа запитав його: «Любий пане, чому ти смієшся і при тому затуляєш лице?»

У такому любовному екстазі сміх викликає Сам Крішна або те, що пов’язане з Ним. Сміх у відданому служінні виявляється через захват, лінощі, приховані почуття та інші, здавалося б, турботні ознаки.

На думку Шріли Рупи Ґосвамі, сміх в екстатичній любові можна поділити на шість різновидів залежно від ступеня вияву. На санскриті вони називаються сміта, хасіта, віхасіта, авахасіта, апахасіта й атіхасіта. Ці шість різновидів сміху групуються у два розряди: головні та другорядні. Головними різновидами сміху є сміта, хасіта й віхасіта, а другорядними — авахасіта, апахасіта й атіхасіта.

Якщо людина усміхається, не розтуляючи вуст, виразно помітні певні зміни: вона мружить очі і щоки її беруться брижами. Таку усмішку називають сміта. Якось домоправителька Джараті, заскочивши Крішну за крадіжкою юґурту, хапнулася піймати Його. Крішна, перелякавшись Джараті, кинувся бігти до Баладеви, Свого старшого брата. «Любий брате, — кричав Він, — Я крав юґурт, і тепер Джараті женеться за Мною!» Дивлячись на Крішну, якого переслідувала Джараті і хто через це шукав заступництва у Баладеви, усі великі мудреці на райських планетах почали усміхатися. Така усмішка називається сміта.

Усмішка , в якій трохи відкриваються зуби , називається хасіта. Одного дня Абгіман’ю, так званий чоловік Радгарані, повертався додому, не здогадуючись, що там саме перебуває Крішна. Крішна не гаючись перевдягся в одяг Абгіман’ю і зробився дуже схожий на нього. Тоді Він підійшов до матері Абгіман’ю Джатіли і сказав: «Люба матінко, Я — твій рідний син Абгіман’ю. Але подивись-но на цього Крішну: Він іде сюди, вдягнувшись так, щоб усі думали, наче то Я, твій син!» Джатіла, матір Абгіман’ю, анітрохи не сумніваючись, що Крішна — її син, накинулася тоді на рідного сина, що саме наближався до дверей свого дому. Вона стала проганяти його геть, а той кричав: «Матінко! Мамо! Що ти робиш?» Спостерігаючи цю сцену, усі присутні при події подруги Радгарані почали усміхатися, і зуби їхні частково відкрилися. Це — приклад усмішки хасіта.

Коли в усмішці виразно видно зуби , вона називається віхасіта. Певного дня Крішна, намірившись вкрасти масла та юґурту в домі Джатіли, запевнив Своїх товаришів: «Любі друзі, Я певен, що ця стара пані спить зараз непробудним сном — ви ж чуєте, як глибоко вона дихає! То, може, потай вкрадемо в неї трохи масла та юґурту?» Але Джатіла не спала; почувши мову Крішни, вона не змогла стримати усмішки, і в тій усмішці було добре видно її зуби. Це — приклад усмішки віхасіта.

Якщо в людини, що усміхається, ніс задирається, а очі стають як щілинки, така усмішка називається авахасіта. Якось рано вранці, коли Крішна після танцю раса повернувся додому, матір Яшода, подивившись на Його лице, сказала: «Любий синку, чому на Твоїх очах я бачу щось наче сліди косметики? Чому Ти вбрався у синє, як Баладева?» Отак матір Яшода розпитувала Крішну, а тимчасом одна дівчина, подружка Крішни, що була неподалік, почувши це, почала усміхатися, задираючи догори носа та мружачи очі. Це — приклад усмішки авахасіта. Ця ґопі знала, що Крішна втішався танцем раса і що матір Яшода не змогла викрити свого сина чи зрозуміти, як трапилося, що на Ньому косметика ґопі. Її усмішка належить до різновиду авахасіта.

Якщо сміх супроводжують сльози і в людини здригаються плечі, цей різновид сміху називають апахасіта. Коли Нарада побачив, як маленький Крішна танцював під мелодію, що її мугикала старенька покоївка Джараті, це справило на нього величезне враження: адже Верховний Бог-Особа, що без Його дозволу великий півбог Брахма та інші не вільні зробити і кроку, зараз танцював, як Йому веліла стара служниця. Спостерігаючи цю забаву, Нарада і собі пішов танцювати, так що плечі його здригалися, а очі оберталися. В усмішці відкрилися зуби, і від їхнього сяйва хмари в небі стали сріблястими.

Коли людина, сміючись, плескає в долоні й підплигує, це означає, що її сміх перейшов у атіхасіту, або гучний нестримний сміх. Приклад сміху атіхасіта наводять у зв’язку з такою подією. Одного разу Крішна звернувся до Джараті зі словами: «Люба добродійко, шкіра на твоєму лиці пообвисала, і тепер воно нагадує мавп’яче. Мабуть що цар мавп Балімукга вже скоро візьме тебе за дружину». Отак Крішна дражнив Джараті, але вона відповіла: знати, з нею хоче одружитися мавп’ячий цар, але вона вже знайшла притулок у Крішни, хто убив багатьох могутніх демонів, і тому її чоловіком, вирішила вона, буде не цар мавп, а Крішна. Почувши саркастичну відповідь балакучої Джараті, усі присутні при розмові дівчата-пастушки зареготались і почали плескати в долоні. Такий заливчастий регіт, який супроводжує плескання у долоні, називається атіхасіта.

Інколи непрямі саркастичні зауваження також стають підставою для атіхасіти. Прикладом такого зауваження є слова однієї пастушки, звернені до Кутіли, дочки Джатіли й сестри Абгіман’ю (так званого чоловіка Радгарані). Пастушка неявно сміялась над Кутілою: «Люба Кутіло, дочко Джатіли, твої видовжені груди подібні до прекрасних стручків — вони такі ж сухі та довгі. Поряд з твоїм розкішним носом блякне краса жаб’ячих носів, а очі твої прекрасніші за очі собаки. Губи твої кидають виклик розпеченим жаринам, і живіт в тебе чудовий, як великий барабан. Отож, моя люба вродливице Кутіло, ти — найвродливіша з усіх пастушок Вріндавани, і мені здається, що тебе з твоєю винятковою вродою ніжний голос Крішниної флейти більше не знаджує!»