РОЗДІЛ СОРОК ДЕВ’ЯТИЙ

Уже йшлося за те, що рас, або різновидів обміну екстатичними почуттями з Крішною, існує дванадцять. П’ять із цих рас, а саме нейтральні стосунки, слугування, братерська любов, батьківська любов і кохання, є прямими, а решта сім рас — сміх, подив, лицарськість, співчуття, гнів, страх та відраза — є непрямі. П’ять прямих рас вічно проявлені у світі Вайкунтги, в духовному царстві, тимчасом як сім непрямих рас існують вічно у Ґокулі Вріндавані, там де Крішна появляє Свої трансцендентні розваги у матеріальному світі, і вони бувають то в проявленому, а то в непроявленому стані.

Дуже часто буває, що до основної раси конкретного відданого домішується якась інша раса. Коли сполучаються сумісні любовні настрої, утворюється приємний настрій, або смак, а сполучення несумісних настроїв дає неприємний смак. Нижче подано науковий аналіз сумісности й несумісности рас, або любовних настроїв, у різних їх поєднаннях.

Буває, що до раси нейтральної любови (шанта-раси) домішуються настрої відрази чи подиву; це — поєднання сумісних рас. Натомість коли на тлі нейтральної любови трапляються вияви почуттів кохання, лицарськости, гніву або страху — це поєднання несумісних рас.

Коли екстаз у расі слугування супроводжують вияви почуттів страху, нейтральної любови або лицарськости (на зразок дгарма-віри чи дана-віри), утворюється поєднання сумісних рас. Причиною екстазу відданого служіння у лицарських почуттях (юддга-віра) і в гніві є безпосередньо Сам Крішна.

З екстазом за почуттів братерської любови цілком сумісні смаки кохання, сміху та лицарськости. Але з тою самою братерською любов’ю почуття страху або батьківської любови є найнесумісніші.

Поєднання настроїв сміху, співчуття та страху з екстазом за почуттів батьківської любови є сумісним незважаючи на те, що ці смаки дуже відмінні між собою.

Кохання, лицарськість та гнів несумісні з екстазом за почуттів батьківської любови.

З екстазом відданости у почуттях закоханих сумісні сміх або дружба.

На думку деяких досвідчених відданих, що розуміються на тонкощах науки рас, з екстазом у стосунках закоханих єдино сумісними, доповнюючи цей тип екстазу, є такі лицарські почуття, як юддга-віра і дгарма-віра. Згідно з цим поглядом усі інші вияви настроїв любовного відданого служіння за винятком цих двох з расою кохання несумісні.

З екстазом за почуття сміху у відданому служінні почуття страху, кохання або батьківської любови сумісні, тоді як вияви співчуття або відрази несумісні.

Лицарськість або нейтральні любовні стосунки сумісні з екстазом відданости за почуття здивування, натомість почуття гніву або страху завжди несумісні з ним.

З екстазом за лицарських почуттів у відданому служінні почуття здивування, сміху та слугування сумісні, а страху або кохання — несумісні. На думку деяких знавців екстаз за нейтральних любовних стосунків завжди сумісний з відданим служінням у лицарських почуттях.

Екстаз за співчуття у відданому служінні сумісний з почуттями гніву або батьківської любови, а поєднання його зі сміхом, коханням та здивуванням є несумісні.

З екстазом за почуття гніву у відданому служінні домішки співчуття або лицарськости сумісні, тоді як домішки сміху, кохання або страху геть не сумісні.

З екстазом за почуття страху у відданому служінні сумісні почуття відрази або співчуття.

З екстазом за лицарських почуттів у відданому служінні поєднання стосунків кохання, сміху та гніву завжди несумісні.

З екстазом за почуття відрази у відданому служінні почуття нейтральної любови, сміху та слугування є сумісними, тимчасом як почуття кохання й дружби несумісні з ним.

Вищенаведений аналіз є зразком дослідження расабгаси, або несумісности рас. Ця трансцендентна наука з расабгаси підставно пояснює, які настрої, або раси, в почуттях екстатичної любови сумісні між собою, а які ні. Коли Господь Чайтан’я Махапрабгу жив у Джаґаннатга Пурі , численні поети й віддані приходили до Нього зі своїми поетичними творами, але за заведеним правилом секретар Господа Чайтан’ї, Сварупа Дамодара, спочатку ретельно оцінював їхні літературні твори, і якщо з’ясовував, що вони не хибують на расабгасу, тобто поєднання несумісних рас, або трансцендентних смаків, поета допускали до Господа Чайтан’ї прочитати свій твір.

Питання несумісности рас є дуже важливим: слухаючи описи різних взаємин з Богом-Особою, чисті віддані завжди сподіваються знайти в тих описах досконалу сумісність. Дослідити питання сумісности й несумісности інколи дуже складно, і пояснюють це так. Коли зустрічаються друзі, зустріч їхня здебільшого має дуже приємний смак. Але по суті такі зустрічі між друзями супроводжує така кількість різних емоцій, що розпізнати, коли ті почуття дійсно сумісні, а коли несумісні між собою, насправді дуже важко.

Досвідчені знавці духовної літератури досліджують сумісність рас, зіставляючи між собою різні раси у кожному їхньому конкретному поєднанні та користуючись поняттями «основа» і «частка». За такою методикою визначальне, панівне почуття називається «основою», а підлегле почуття — «часткою».

Зрозуміти метод «основи» і «частки» допоможе дальший вислів: «Усі живі істоти подібні до іскор з верховного вогню, і тому я, бувши крихітною іскоркою, не знаю, чи зможу присвятити себе на трансцендентне любовне служіння цьому верховному вогневі, Господу Крішні». У цьому твердженні почуття нейтральної любови приймають за основу, а бажання служити Господу — за частку. По суті, у сяйві Брахман можливости для обміну любовними екстатичними почуттями між Господом і відданим немає.

Як інший приклад наведемо слова певного відданого. Він побивається: «На жаль, мене й досі тягне до різних втіх, які приступно мати в цьому тілі, дарма що воно є просто шкіряною торбою зі слизом, сім’ям та кров’ю. Через те, що моя свідомість перебуває на такому низькому рівні, я впав так, що не здатний відчувати смаку трансцендентного екстазу, що його дає пам’ять про Верховного Бога-Особу». У цих словах можна простежити два екстатичні любовні настрої, а саме нейтральні почуття і відразу. Нейтральні почуття приймають тут за основу, тоді як екстаз за почуття відрази вважають за частку.

Схожі слова належать іншому відданому: «Тепер я візьмуся до служіння Верховному Богові-Особі. Я обмахуватиму віялом Його, Шрі Крішну, що сидить на золотому троні. Він, мавши вічне трансцендентне тіло кольору чорної хмари, є верховним Парабрахманом. Тепер я мушу відкинути геть прив’язаність до матеріального тіла, що є просто купою плоті і крови». У цьому випадку маємо сполучення смаків слугування та відрази, причому екстаз за стосунків слугування приймають за основу, а екстаз за почуття відрази — за частку.

Відомий ще такий вислів: «Коли я звільнюся з-під впливу ґуни невігластва? Коли настане цей час, щоб я, очистившись, досяг рівня, на якому я вічно служитиму Крішні? Адже тільки тоді я матиму змогу поклонятися Йому і повсякчас споглядати Його лотосові очі та прекрасне обличчя!» В цьому твердженні за основу маємо нейтральні стосунки, а за частку — настрій слугування.

Є ще такий вислів: «Погляньте-но на цього відданого Господа, який танцює на саму згадку про лотосові стопи Крішни! Якщо ви просто спостерігатимете Його танець, вас більше не приваблюватимуть і найвродливіші жінки!» У цьому вислові за основу стають нейтральні стосунки, а за частку — відраза.

Один відданий сміливо проголосив: «Любий Господи, якщо тепер мені заходить думка про товариство молодих дівчат, моє обличчя кривиться з відрази. Що стосується осягнення Брахмана, я втратив усяку цікавість до нього, тому що цілковито занурений у думки про Тебе. Я відчуваю справжнє блаженство і тому більше не маю ніяких бажань, навіть бажання оволодіти містичною силою. Розум мій тепер приваблює саме поклоніння Твоїм лотосовим стопам». У цьому твердженні за основу маємо екстаз за нейтральних стосунків, а за частку — лицарськість.

А ось звернення до Субали: «Любий Субало, я певний, що дівчата Вріндавани, що мали благословенну можливість втішатися поцілунками Крішни, є найщасливіші з усіх щасливих дівчат у світі». У цьому випадку екстаз відданого служіння у братерських почуттях є основою, а екстаз за почуттів кохання — часткою.

Крішна якось звернувся до ґопі: «Ви закохалися в Мене, Я знаю, але прошу, не скидайте на Мене своїми повними любовної жаги очима. Заспокойтеся і повертайтеся додому, у Вріндавану. Як на Мене, вам немає ніякої потреби лишатися тут». Почувши ту жартівливу мову Крішни до дівчат Враджі, які прийшли до Нього, присутній при тому Субала широко розплющився, а його очі аж заіскрилися сміхом. Почуття Субали являли собою поєднання настроїв дружби та сміху у відданому служінні. Дружбу приймають тут за основу, а сміх — за частку.

Дальший приклад описує поєднання екстазу за почуттів дружби та сміху, що їх розглядають як основу і частку відповідно. Коли Крішна побачив Субалу, що, вдягнувшись як Радгарані, тихенько сидів, ховаючись у затінку чудового дерева ашока при березі Ямуни, Він, здивований, негайно підвівся. А Субала, помітивши Крішну, спробував прикрити своє обличчя, аби Крішна не побачив його усмішки.

Описано також приклад поєднання смаків батьківської любови та співчуття у відданому служінні. Матір Яшода, подумавши про те, що її син без ніякого парасоля та ще й босоніж ходить лісом, страшенно розхвилювалася: вона уявляла собі, як важко Крішні ходити так. У цьому випадку основою є батьківська любов, а часткою — співчуття.

Дальший приклад ілюструє поєднання стосунків батьківської любови та сміху. Одна подруга матері Яшоди сказала їй: «Люба Яшодо, твій син примудрився вкрасти добрячий кавалок масла з мого дому. А щоби підозра впала на мого сина, Він, поки той спав, розмазав трохи масла по його личку!» Почувши це, матір Яшода, не в змозі стримати усмішки, дивилася на свою подругу і тільки пряла вигнутими бровами. Хай же матір Яшода цією своєю усмішкою благословить кожного! Тут основою є материнська любов, а часткою — сміх.

Приклад поєднання декількох рас у відданому служінні описано так. Коли Крішна лівою рукою тримав пагорб Ґовардгана, волосся Його розсипалося по плечах, і здавалося, що Його чоло взялося потом. Матір Яшода, побачивши це розсипане волосся і краплі поту на тілі сина, затремтіла, її очі широко розплющилися. Але тут же, постерігши, що Крішна робить різні кумедні міни, вона розвеселилася, і на обличчі її з’явилася усмішка. Тоді, знов згадавши, що Крішна тримає гору вже дуже довго, вона раптово вся вкрилася потом, так що її одяг промокнув до нитки. Хай же матір Яшода Враджешварі своєю безмежною ласкою захищає весь усесвіт! У цьому прикладі за основу приймають материнську любов, а за частки — почуття страху, подиву, сміху, співчуття та ін.

Приклад поєднання почуттів кохання й братерської прихильности якось явила Шріматі Радгарані. «Любі подруги, — сказала Вона, — лишень подивіться, як рука Крішни спочиває на плечі Субали, що убрався точнісінько як дівчина! Мені здається, Він наміряється передати Мені цим Субалою якесь послання». Річ у тім, що старшим у родині Радгарані було невдогоду, що Крішна і Його друзі-пастушки спілкувалися з Нею, і тому деякі друзі, аби передати Радгарані листа від Крішни, інколи перевдягалися в жіноче. В цьому прикладі за основу стає кохання, а за частку — дружба.

Далі йде приклад поєднання почуттів кохання й сміху у відданому служінні. Крішна, перебраний за дівчину, мовив до Радгарані: «Гей, дівчино з кам’яним серцем! Хіба Ти не впізнаєш Мене? Чи Ти не знаєш, що Я — Твоя сестра? Зроби таку ласку, поклади Мені руки на плечі і пригорни Мене з любов’ю!» Кажучи це, Крішна був убраний точно як Радгарані, і, слухаючи Його ніжну мову, Шріматі Радгарані одразу збагнула Його наміри. Але Вона стояла перед багатьма старшими членами Своєї сім’ї і тому нічого не відповіла, а лише усміхнулася. У цьому випадку екстаз у почуттях закоханих приймають за основу, а екстаз у настрої сміху — за частку.

Дальший приклад ілюструє поєднання декількох почуттів. Коли одна з наперсниць Чандравалі побачила, як Крішна лаштується до битви з демоном Врішасурою, вона задумалася: «Що за чудо цей Крішна! Розум Його полонили брови Чандравалі, яка любо усміхається до Нього, подібні до змій руки Він поклав на плечі Свого друга, й ще водночас Він рикає, наче лев, аби розпалити у Врішасурі бажання битися з Ним!» Це — приклад поєднання почуттів кохання, дружби й лицарськости. Кохання приймають тут за основу, а дружбу й лицарськість — за частини.

Коли Кубджа , спонукувана хтивим бажанням зійтися з Крішною, котре описане як «майже хтиве», ухопилася за жовті шати Крішни просто перед очима людей, Крішна схилив голову і зашарівся, а всі засміялися. Це — приклад поєднання екстазу за почуттів кохання та сміху. Сміх приймають за основу, а кохання — за частку.

До Вішали, пастушка, коли той зібрався стати до дружнього поєдинку з Бгадрасеною, звернувся інший пастушок з такими словами: «Навіщо ти хизуєшся переді мною своїм лицарським духом? Раніше ти пробував битися навіть зі Шрідамою, але ти не можеш не знати, що Бгадрасена залегке подолає навіть сотню таких бійців, як Шрідама. То звідки в тебе таке завзяття, коли насправді ти — ніщо?» Це — приклад поєднання стосунків дружби та лицарськости у відданому служінні. Лицарськість тут — основа, а дружба — частка.

Шішупала мав за годиться прозивати Крішну різними прізвиськами, і Пандав те дратувало більше за Самого Крішну, й одного разу Пандави вже вхопилися за зброю, щоб убити Шішупалу. Їхні почуття являли собою поєднання екстазу за почуттів гніву та дружби, і гнів тут приймають за основу, а дружбу — за частку.

Одного разу Крішна спостерігав, як Шрідама віртуозно застосовував свою палицю в битві з Баларамою, хто добре вмів битися на булавах і навіть вбив булавою демона Праламбасуру. Побачивши, як Шрідама, що мав у руці лише невелику палицю, врешті-решт таки переміг Балараму, Крішна відчув велику втіху і, не приховуючи подиву, задивився на Шрідаму. У цьому випадку поєднані почуття здивування, дружби й лицарськости у відданому служінні. Дружбу й лицарськість вважають за частки, а подив — за основу.

Знавці науки рас, досліджуючи різноманітні поєднання рас, вказують, що коли різні раси накладаються одна на одну, раса, яка являє собою основу, тобто переважаючий, визначальний настрій , називається постійною . У « Вішну - дгармоттарі » підтверджено, що коли багато рас відданого служіння поєднуються між собою, раса, що переважає, тобто яка є основою, називається постійним екстазом відданого служіння. Підпорядкована раса може бути виявлена впродовж якогось певного часу, однак вона розчиняється в переважаючій, головній, расі, і тому її називають неістотним екстазом у відданому служінні.

У зв’язку з цим наводять чудову аналогію, що виявляє співвідношення між часткою та основою. Господь Ваманадева насправді є Верховним Богом-Особою, але ми знаємо, що Він «народився» як один з братів Індри. Хоча Ваманадеву інколи вважають за одного з незначних півбогів, насправді Він є той, хто підтримує царя півбогів Індру. Отже, хоча Ваманадеву іноді зараховують до підлеглих півбогів, Він є верховним цілим, джерелом усього устрою півбогів. Так само і раса, яка насправді є основною, може інколи виявлятися як підпорядкована, хоча по суті у сукупності душевних переживань відданого вона являє собою головне, або визначальне, любовне почуття.

Навіть якщо на певному відтинку часу неістотний екстаз відданого служіння виявляється як головна раса, його однаково приймають за частку. Якщо ж такий неістотний екстаз виявляється не дуже яскраво, він швидко знову розчиняється в основному. Коли він проявляється, його практично не беруть до уваги. Так, коли ми їмо якусь смачну страву і до рота нам випадком потрапляє травинка, ми просто не відчуваємо її смаку: нам навіть не спадає на думку спробувати розпізнати його.