ВІРШ 36

Тут сказано, що під час подорожі Господь реґулярно виконував певні релігійні обов’язки. Деякі філософи вважають, що навіть Господь зв’язаний зобов’язаннями кармічної діяльности. Однак це не так. Господь не залежить від наслідків ні доброї, ні поганої діяльности. Господь абсолютний, і тому все, що Він робить, є благо для кожного. Але коли Він сходить на Землю, Він діє так, щоб захистити відданих і знищити нечестивих невірних. Хоча в Нього немає ніяких обов’язків, Він діє завжди так, щоб Його приклад могли наслідувати інші. Вчити можна тільки так: треба самому діяти правильно і вчити того інших, бо облудного навчання ніхто сприймати не буде. Господь є той, хто обдаровує інших наслідками кармічної діяльности. Він самодостатній, однак діє згідно з канонами явлених писань, щоб і нас навчити того. Якби Він так не робив, люди збочили б з істинної путі. Водночас той, хто перебуває на високому рівні розвитку і кому відома трансцендентна природа Господа, не намагається Його імітувати, бо розуміє, що це неможливо.

Бувши серед людей, Господь робить те, що має робити кожен. Іноді, проте, Він робить щось надзвичайне, не призначене для того, щоб це імітувати. Тут сказано, що Він молився увечері, і треба наслідувати це; але підняти гору чи танцювати з ґопі, як то робив Він, не для нас. Людина не в змозі імітувати сонце, що з брудної калюжі випаровує чисту воду. Наймогутніший може робити щось для загального добра, але якщо ми візьмемось імітувати це, то накличемо на себе нескінченні біди. Тому в усіх діях слід радитися з досвідченим проводарем, духовним вчителем, який є втіленням Господньої милости. Тоді нам буде легко йти вперед до досконалости.