ВІРШ 25
нітйа нрікшамн
йад апі двракаукасм
на вітпйанті хі да
рійо дгмґам ачйутам
нітйам—раз у раз, завжди; нірікшамнм—тих, хто дивився на Нього; йат—хоча; апі—не зважаючи на; дврак-окасм — жителів Двараки; на — ніколи; вітпйанті — задоволені; хі — цілком; да — зір; рійа — краси; дгма- аґам — тіло, що є вмістилище; ачйутам — непохибний.
Жителі Двараки звикли постійно споглядати непохибного Господа, вмістище всієї краси, однак їхні очі ніколи не могли насититись.
Коли жінки у Двараці піднялись на дахи своїх палаців, жодній не спало на думку, що вона вже бачила прекрасне тіло непохибного Господа багато разів. Це свідчить, що споглядання Господа ніколи не пересичувало їх. Будь-що матеріальне, якщо ми бачимо його кілька разів, за законом пересичення врешті набридає. Цей закон пересичення діє в царині матеріального, але в царстві духовного йому немає місця. У вірші велику вагу має слово «непохибний», бо хоча Господь милостиво зійшов на Землю, Він лишається непохибний. Усім живим істотам властиво помилятися, адже коли вони стикаються з матеріальним світом, вони забувають свою духовну сутність, і їхнє отримане в матерії тіло за законами природи мусить народжуватися, рости, змінюватися, підтримувати своє існування, занепадати і вмирати. Тіло Господа не таке. Він приходить такий, як Він є, і Він ніколи не кориться законам ґун природи. Його тіло — джерело всього сущого і вмістище краси, що такої нам навіть не уявити. Тому насититися, споглядаючи трансцендентне тіло Господа, неможливо, бо воно повсякчас робиться красивішим. Трансцендентні ім’я, форма, якості, оточення тощо — це все вияви духовного, і тому повторення святих імен Господа ніколи не пересичує. Не пересичує і обговорення якостей Господа та всього, що оточує Його, бо вони безмежні. Він — джерело всього, і ніщо Його не обмежує.