ВІРШ 14
хірайа ґ махі ґрмн
хастй-авн нпатір варн
прдт сванна ча віпребгйа
прадж-тіртге са тіртгавіт
хірайам — золото; ґм — корови; махім — землю; ґрмн — селища ; хасті — слонів ; авн — коней ; нпаті — цар ; варн — винагороду ; прдт — дав у дар ; су-аннам — добре збіжжя; ча—та; віпребгйа—брахманам; прадж-тіртге— як милостиню на честь народження сина; са — він; тіртга- віт — той, хто знає, як, коли і де слід роздавати милостиню.
На народження дитини цар Юдгіштгіра, що добре знався на тому, коли, де і як давати милостиню, роздав у дар брахманам золото, землю, селища, слонів, коней і добре збіжжя.
Лише брахмани та санн’ясі вповноважені брати в домогосподарів милостиню. Брахмани виконують найвище служіння, якого людство потребує передусім, і тому під час різних самскар, головно з приводу народження, весілля й смерти, їх обдаровують. Колись милостиню щедро давали золотом, землею, селищами, конями, слонами й добрим збіжжям разом з усім потрібним для готування їжі. Отже, брахмани бідні не були. Навпаки, вони, мавши золото, землю, селища, коней, слонів і доволі збіжжя, не потребували заробляти собі на прожиття — єдиною їхньою турботою було трудитися задля добра всього суспільства.
Особливу вагу має слово тіртгавіт: цар добре знав, де і коли роздавати милостиню. Не слід жертвувати бездумно і аби кому. Шастри приписують давати милостиню особам духовно просвітленим і тому гідним цього. В жодній з шастр не знайти поради давати милостиню так званим дарідра-нараянам, з якими хибно ототожнюють Верховного Господа люди, що геть не гідні довіри. Та й як нещасний жебрак може розпорядитись щедрою милостинею — конями, слонами, землею та селищами? З усього сказаного видно, що люди найрозвинутішого інтелекту, брахмани, цілковито присвячували себе на служіння Господеві, і їх утримували належним чином, щоб вони не відволікалися думками про підтримання свого тіла. Цар та інші домогосподарі радо дбали за їхній всебічний добробут.
У шастрах сказано: доки дитину зв’язує з матір’ю пуповина, вважають, що в неї з матір’ю одне тіло, але скоро пуповину перетнуто і дитину відділено від матері, виконують очисний обряд джата-карма. Подивитися на новонароджену дитину приходять панівні півбоги й предки родини, і цю подію мають за особливо сприятливу, і тому під час неї ради духовного поступу суспільства роздають пожертви гідним людям.