ВІРШ 2

Цар Хастінапури (нині Делі), царював над цілим світом. Так було принаймні до часів сина Махараджі Парікшіта. Господь врятував Махараджу Парікшіта, коли той був ще в лоні матері, а тому Він, певно, міг би врятувати його й від передчасної смерти, яку наслав лихий син брахмани. Невдовзі по тому, як до влади прийшов Махараджа Парікшіт, почалася епоха Калі, і першою призвісткою майбутнього занепаду було те, що хлопчик-брахмана прокляв Махараджу Парікшіта, царя великої мудрости й відданости. Цар    —    це заступник безпорадних громадян, і від нього залежать їхній добробут, спокій та процвітання. На жаль, під впливом доби занепаду, Калі-юґи, нещасливий син брахмани прокляв неповинного Махараджу Парікшіта, і цар мусив за сім днів приготуватися до приходу смерти. Махараджа Парікшіт був особливо знаменитий тим, що його оберігав Вішну, отож коли син брахмани несправедливо прокляв Парікшіта, той міг би вдатись до Господа по ласку і порятунок, однак, бувши чистим відданим, він не схотів того робити. Чистий відданий ніколи не прохає в Господа особливої ласки для себе. Махараджа Парікшіт знав, що його проклято несправедливо,    —    це було відомо всім    —    а проте не хотів робити нічого на протидію прокляттю, бо знав і те, що почалася доба Калі, а разом з нею і занепад високообдарованої громади брахман. Парікшіт не хотів втручатися у природний плин подій; натомість він приготувався гідно й радісно зустріти смерть. Для того, щоб приготуватися до неї, йому пощастило мати принаймні сім днів. Парікшіт використав цей час якнайліпше, провівши його в спілкуванні з Шукадевою Ґосвамі, великим святим і відданим Господа.