ВІРШ 9
рімад-дірґга-чатур-бху
тапта-кчана-куалам
кшатаджкша ґад-пім
тмана сарвато діам
парібграмантам улкбг
бхрмайанта ґад муху
рімат — прекрасний; дірґга — довгі; чату-бхум — чотири довгі руки; тапта-кчана — кольору розплавленого золота; куалам—сережки; кшатаджа-акшам— налиті кров’ю очі; ґад-пім — з булавою в руці; тмана — Сам; сарвата—все; діам—довкола; парібграмантам— рухаючись; улкбгм —наче метеори; бгрмайантам—описувала кола; ґадм— булава; муху — весь час.
Господь був прекрасний — з чотирма руками, сережками кольору розплавленого золота і криваво-червоними від гніву очима. З кожним рухом Господа Його булава, наче метеор, описувала кола круг Його тіла.
У «Брахма-самхіті» (розділ 5) сказано, що Верховний Господь Ґовінда Своєю повною часткою входить у сферу всесвіту і поширює Себе як Параматма (Наддуша) не лише в серце кожної живої істоти, а й у кожен атом матеріальних елементів. Отож, Господь через Свою незбагненну енерґію проникає в усе. Щоб врятувати Свого улюбленого відданого Махараджу Парікшіта, Він увійшов і в лоно Уттари. У «Бгаґавад-ґіті» (9.31) Господь запевняє кожного, що Його відданий ніколи не загине. Ніхто не на силі вбити відданого Господа, бо його обороняє Він Сам, і так само нікому не врятувати людини, котру Господь хоче вбити. Господь всемогутній, і тому в Його волі і врятувати, і вбити.
Махараджі Парікшіту, Своєму відданому, що був у дуже невигідному становищі — в материнській утробі — Господь явився в такій подобі, яку Парікшіт міг сприйняти. Господь може стати більшим за тисячі усесвітів, а може стати меншим за атом. Він надзвичайно милостивий і являється обмеженій живій істоті таким, яким вона здатна Його бачити. Господь безмежний — наші обмежені мірки до Нього незастосовні. Він може стати більшим, ніж нам під силу подумати, а може стати меншим, ніж нам під силу уявити. Однак за будь-яких обставин Він лишається тим самим всемогутнім Господом. Ніякої різниці між Вішну завбільшки з палець в лоні Уттари та найдовершенішим Нараяною у Вайкунтга-дгамі, царстві Бога, де Він перебуває у Своїй відначальній формі, немає. Він приймає форму арча-віґрахи (Божества на поклоніння), щоб приймати служіння від Своїх відданих, котрі не здатні служити Йому в інший спосіб. Хоча матеріальними чуттями Його не осягнути, милістю арча-віґрахи, Його форми, створеної з матеріальних елементів, віддані в матеріальному світі можуть легко наблизитись до Господа. Тож арча- віґраха — це цілковито духовна форма Господа, яку мають змогу сприймати матеріалістичні віддані. Арча-віґраху Господа ні в якому разі не слід вважати за матеріальну. Коли йдеться за Господа, в Ньому не існує різниці між матерією та духом, хоча зумовлена істота сприймає їх як дві протилежні сутності. Для Господа існує тільки духовне буття, і так само тільки духовне буття існує для Його чистого відданого, зв’язаного з Господом близькими стосунками.