ВІРШ 21
піт-бгрт-сухт-путр
хатс те віґата вайам
тм ча джарай ґраста
пара-ґехам упсасе
піт—батько; бгрт—брат; сухт—доброзичливці; путр — сини; хат — усі мертві; те — твої; віґатам — витрачений; вайам — вік; тм — тіло; ча — також; джарай — неміччю; ґраста — зможене; пара-ґехам — у чужому домі; упсасе — живеш.
Померли твій батько, брат, прихильники та сини. Та й ти вже прожив більшу частину відміряного тобі життя, тіло твоє змогла неміч, і живеш ти у чужому домі.
Відура нагадує цареві про те, в якому небезпечному становищі перебував той через дію безжального часу. Життя мало б навчити Дгрітараштру чогось, і він мав би вже розуміти, що на нього чекає у майбутньому. Батько його, Вічітравір’я, помер давно, ще коли він та його менші брати були малими дітьми, і вони отримали належне виховання лише завдяки ласці та піклуванню Бгішмадеви. Невдовзі помер і його брат Панду. Потім у битві на Курукшетрі загинули всі сто його синів з усіма внуками й усі його прихильники — Бгішмадева, Дроначар’я, Карна та багато інших царів і друзів. Отже, він втратив усе — і людей, і гроші — і тепер живе на ласкавому хлібі свого небожа, якому колись завдав стільки горя. І незважаючи на всі ці розчарування Дгрітараштра сподівався прожити якомога більше. Відура хотів, щоб Дгрітараштра збагнув: кожен мусить убезпечити себе, правильно діючи і разом з тим шукаючи притулку ласки Господа. Слід чесно виконувати свої обов’язки, а вже в тому, які будуть наслідки, покластися на вишню владу. Якщо людину не захищає Верховний Господь, її не захистять ні друзі, ні діти, ні батько, ні брат, ні держава, ні будь-хто інший. Тому людина повинна шукати захисту у Верховного Господа, і саме в цьому полягає призначення людської форми життя. З кожним Відуриним словом ставало дедалі очевидніше, що ознаки, про які він говорить, мають служити Дгрітараштрі грізним застереженням.