ВІРШ 30
паті прайнта субаласйа путрі
паті-врат чнуджаґма сдгві
хімлайа нйаста-даа-прахарша
манасвінм іва сат сампрахра
патім — за чоловіком; прайнтам — що покидав дім; субаласйа — царя Субали; путрі — гідна дочка; паті-врат — віддана чоловікові; ча — також; ануджаґма — пішла слідом; сдгві — вірна ; хімлайам — до Гімалаїв ; нйаста - даа — той, хто прийняв посох зреченика; прахаршам — що захоплюють; манасвінм — великих воїнів; іва — наче; сат — законний; сампрахра — напад.
Його шляхетна й цнотлива дружина Ґандгарі (дочка царя Кандахара [Ґандгара] Субали) пішла услід за чоловіком, побачивши, що він рушив до Гімалаїв, — справжньої втіхи для людини з посохом зреченика, яку вони надихають, наче бійця — виклик ворога.
Саубаліні, чи Ґандгарі, дочка царя Субали і дружина царя Дгрітараштри, — це ідеал відданої своєму чоловікові дружини. Ведичне суспільство виховувало цнотливих і вірних дружин, і Ґандгарі була одною з багатьох таких вірних дружин, про яких розповідає історія. Лакшміджі Сітадеві також була дочкою великого царя, але теж пішла разом із своїм чоловіком, Господом Рамачандрою, на вигнання, у ліс. Як жінка, Ґандгарі могла б лишитися вдома чи піти жити до свого батька, однак з вірности чоловікові й бувши шляхетної вдачі, вона, не вагаючись, рушила слідом за подружжям. Коли Відура напучував Дгрітараштру щодо життя у зреченні, Ґандгарі теж слухала його. Однак Дгрітараштра не попрохав її йти за ним, бо він уже сповнився рішучости, наче великий воїн, який іде у битву назустріч небезпеці. Дгрітараштру вже не приваблювали так звані дружина й родичі, і він постановив самотою піти з дому, але його вірна дружина Ґандгарі вирішила, що буде з чоловіком до останньої хвилі. Махараджа Дгрітараштра прийняв ванапрастгу, а на цьому ступені дружині дозволено лишатися при чоловікові, доброхіть йому служачи; однак якщо чоловік склав обітницю санн’яси, дружина вже не має права лишатися зі своїм колишнім чоловіком. Прийняття санн’яси означає цивільну смерть, тому в суспільстві колишню дружину санн’ясі вважають за вдову, а будь-які стосунки між нею та її колишнім чоловіком припиняються. Махараджа Дгрітараштра не відкинув від себе своєї вірної дружини, і вона на власний ризик пішла за ним.
Санн’ясі приймає посох на знак того, що він зрікся земного життя. Існує два типи санн’ясі. Ті, хто підтримує філософію майавади, головним речником якої є Шріпада Шанкарачар’я, приймають один посох (екаданду), а ті, хто підтримує філософію вайшнав, приймають посох, що складається з трьох палиць (тріданду). Санн’ясі-майаваді називають екаданді- свамі, а санн’ясі-вайшнав — тріданді-свамі або й ще виразніше — тріданді-ґосвамі, щоб відрізняти їх від філософів- майаваді. Екаданді-свамі переважно приваблюють Гімалаї, а санн’ясі-вайшнав — Вріндаван і Пурі. Санн’ясі-вайшнави є нароттами, тоді як санн’ясі-майаваді — це дгіри. Махараджа Дгрітараштра отримав пораду йти стопами дгір, бо на рівні, на якому він перебував, стати нароттамою йому було б непросто.