ВІРШ 59
відурас ту тад чарйа
німйа куру-нандана
харша-ока-йутас тасмд
ґант тіртга-нішевака
відура — Відура також; ту — проте; тат — ту подію; чарйам — дивовижну; німйа — побачивши; куру-нандана — сину Куру; харша—радістю; ока—горем; йута— обійнятий; тасмт — з того місця; ґант — піде геть; тіртга — місце прощі; нішевака — щоб піднестись на дусі.
Відура, охоплений щастям і горем водночас, піде звідти на прощу по священних місцях.
Піднесена смерть брата вразила Відуру, бо Дгрітараштра прожив ціле життя затятим матеріалістом, але покинув світ як справжній йоґ. Зрозуміло, що він досяг бажаної мети життя єдино завдяки своєму братові Відурі. Тож Відура був радий дізнатися про гідну смерть брата. Однак він жалкував, що не зумів зробити з брата чистого відданого. Цього Відурі зробити не вдалося тому, що Дгрітараштра вороже ставився до Пандав, відданих Господа. Вчинити образу проти стіп вайшнави небезпечніше, ніж проти лотосових стіп Господа. Певно ж, ласка Відури до брата Дгрітараштри була з його боку виявом надзвичайної великодушности, бо Дгрітараштра прожив ціле життя повним матеріалістом. Певно, однак, і те, що здобути таку милість ще за цього життя залежало в кінцевім підсумку від волі Верховного Господа. Тому Дгрітараштра досяг лише звільнення, а вже досягти рівня відданого служіння може тільки той, хто багато разів піднімався до рівня звільнення. Смерть брата і невістки, зрозуміло, дуже засмутила Відуру. Розрадити його могла тільки подорож по місцях прощі. Тож Юдгіштгіра не мав змоги повернути й Відуру, єдиного з живих дядьків.