ВІРШ 8

Панду помер молодим, і тому старші члени родини, а насамперед Бгішмадева і Махатма Відура, взяли на себе турботу про його малих дітей та вдову. Політичне становище Пандав було дуже непевне, і Відура був до них, певною мірою, небезсторонній. Дгрітараштра також дбав за неповнолітніх дітей Махараджі Панду, але він належав до супротивної сторони і підступами прагнув позбутися нащадків Панду, щоб замість них настановити на царство своїх синів. Махатма Відура розкрив підступні наміри Дгрітараштри та його прибічників і тому, хоча й був вірний слуга свого старшого брата, засудив його егоїстичну політику, скеровану на вигоду його рідних синів. Тому Відура старався захищати Пандав та їхню матір-удову. Тож у певному розумінні він був прихильніший до Пандав, ніж до синів Дгрітараштри, хоча загалом йому були любі і ті, і ті. Він любив усіх своїх небожів однаково, й це виявлялося в тому, що він завжди ганив Дурйодгану за підступи проти його двоюрідних братів. Відура завжди засуджував свого старшого брата за те, що той підтримує підступи своїх синів, і водночас завжди пильнував безпеки Пандав. Позиція Відури у всіх тих інтриґах була свідченням прихильности до Пандав. Махараджа Юдгіштгіра згадує за добро, яке їм зробив Відура ще до того, як надовго пішов з дому на прощу. Махараджа Юдгіштгіра згадав і про те, що він однаково любив всіх своїх дорослих небожів і піклувався про них усіх навіть після битви на Курукшетрі, що була страшним нещастям для цілої родини.

До битви на Курукшетрі Дгрітараштра тримався політики мирного знешкодження своїх племінників: він наказав Пурочані побудувати у Варанаваті дім, а коли його закінчили, він висловив бажання, щоб сім’я його брата пожила там якийсь час. Коли в присутності всіх членів царської родини Пандави вирушали в дорогу, Відура тонко розкрив Пандавам замір Дгрітараштри. Опис цих подій поданий у «Махабгараті» («Аді-парва» 114). Відура натякнув: «Зброя, зроблена не зі сталі й не з якогось іншого матеріалу, може бути досить гострою, щоб убити ворога. Але той, хто знає про неї, завжди врятується». То був натяк, що Пандав послано до Варанавати, щоб звести їх зі світу. Так Відура перестеріг Юдгіштгіру, щоб Пандави були дуже обережні у новій оселі. Ще він натякнув на пожежу, сказавши, що душі вогонь не знищить, але матеріальне тіло він знищити може. Той же, хто береже душу, буде жити. Кунті, не зрозумівши нічого з загадкової розмови між Махараджею Юдгіштгірою та Відурою, спитала свого сина, про що йшлося. Юдгіштгіра відповів, що з Відуриних слів зрозуміло, що в домі, куди вони мали їхати, їм загрожуватиме загинути від пожежі. Пізніше Відура, змінивши зовнішність, прийшов до Пандав і повідомив їх, що дворецький підпалить дім на чотирнадцяту ніч убутного місяця. Такий був підступний задум Дгрітараштри, що вирішив погубити Пандав разом з їхньою матір’ю. Отримавши попередження від Відури, Пандави втекли підземним ходом, а Дгрітараштра про їхню втечу нічого не знав. Каурави були так певні загибелі Пандав у влаштованій пожежі, що Дгрітараштра, щасливий, виконав по них посмертний обряд. Під час жалоби тужили всі мешканці палацу, окрім Відури, який знав, що Пандави живі і десь переховуються. Небезпека чигала на Пандав багато разів, і щоразу Відура, з одного боку, захищав їх, і, з другого,    —    намагався утримати свого брата Дгрітараштру від підступів. Отож, він був завжди прихильний до Пандав і обороняв їх, наче птах, що крилами захищає пташат.