ВІРШ 38
йад бху-дабгйудайнуджівіно
йаду-правір хй акутобгай муху
адгікрамантй аґгрібгір хт балт
сабг судгарм сура-саттамочітм
йат — чиї ; бху - даа — руки ; абгйудайа — під впливом ; ануджівіна — завжди живі; йаду — члени роду Яду; правір—славетні герої; хі акутобгай—що не бояться нічого; муху—постійно; адгікраманті—ступають; аґгрібгі — ногами; хтм — взятий; балт — силою; сабгм — палац зібрань; судгармм — Судгарма; сура-сат-тама — найліпші з півбогів; учітм — гідна.
Під захистом рук Господа Шрі Крішни славетні витязі роду Яду ніколи й ні перед чим не знають страху. Тому їхні ноги ступають по Судгармі, палацу зібрань, який відібрано в найліпших півбогів, дарма що ті були гідні володіти ним.
ПОЯСНЕННЯ: Тих, хто безпосередньо служить Господеві, Господь надійно захищає від страху і до того ж дає їм змогу насолоджуватись усім, що є найліпшого, хоч би й здобутим силою. Господь тримає Себе з усіма живими істотами рівно, але водночас, дуже люблячи Своїх чистих відданих, має до них особливу прихильність. Місто Дварака процвітало, його прикрашало все, що є найліпшого в матеріальному світі. Вигляд урядового палацу зібрань свідчить про становище цілої країни. Судгарма, палац зібрань на райських планетах, був гідний найвищих півбогів. Такий палац зібрань — недосяжна розкіш для будь-якої держави на цій планеті, бо хоч би якою матеріально розвинутою була та чи інша держава, земним людям просто не під силу вибудувати такого палацу. Однак коли на Землі був Господь Крішна, Ядави силою забрали райський палац зібрань на Землю і поставили його у Двараці. Вони наважилися забрати палац силою, бувши певні, що Верховний Господь Крішна не матиме нічого проти і в разі потреби обов’язково заступиться за них. Таким чином, чисті віддані здобувають для Господа все, що є у всесвіті найліпшого. Ядави забезпечували Господеві Крішні всі мислимі вигоди й розкоші у всесвіті, а Господь на віддяку дарував цим Своїм слугам безстрашність та Своє заступництво.
Забутлива зумовлена душа завжди чогось боїться. Натомість душа звільнена, як мала дитина, що цілковито покладається на ласку батьків, не боїться нічого. Страх є виявом ілюзії, що огортає живу істоту, коли вона, запавши в сон, забуває про свої вічні стосунки з Господом. За своєю природою жива істота невмируща , що каже й «Бгаґавад- ґіта»(2.20) — то чого ж їй боятися? Уві сні людину може налякати тигр, однак хтось інший, хто поряд і не спить, ніякого тигра не бачить. Тигр є марою для обох — і для того, хто спить, і для того, хто не спить, бо насправді ніякого тигра немає. Однак людина, котра забула про життя наяву, боїться, тимчасом як інша людина, котра пам’ятає своє істинне становище, страху не має. Тож Ядави, служачи Господеві, жили повністю явою і тому не знали страху ні перед якими тиграми. Та якби й з’явився якийсь тигр, з ними поруч був Господь, щоб їх захистити.