ВІРШ 13
татраіва ме віхарато бгуджа-даа-йуґма
ґіва-лакшаам арті-вадгйа дев
сендр ріт йад-анубгвітам джаміга
тенхам адйа мушіта пурушеа бгӯмн
татра — на райській планеті; ева — певно; ме — я; віхарата — гостюючи; бгуджа-даа-йуґмам — двох моїх рук; ґіва — лук Ґандіва; лакшаам — знак; арті — демона на ім’я Ніватакавача; вадгйа—убити; дев—усі півбоги; са— разом з; індр — царем райських планет Індрою; ріт— попрохавши захисту ; йат — що завдяки Йому ; анубгвітам— стала можливою могутність ; джаміга — нащадку царя Аджамідги; тена — Ним; ахам — я; адйа — тепер; мушіта—покинутий; пурушеа—особою; бгӯмн—верховною.
Коли я впродовж кількох днів гостював на райських планетах, усі півбоги разом з царем раю Індрадевою попрохали заступництва моїх рук, прикрашених луком Ґандіва, благаючи мене вбити демона Ніватакавачу. Тепер, шановний царю, нащадку Аджамідги, я втратив Верховного Бога-Особу, що завдяки Йому я посідав надзвичайну силу.
Півбоги з райських планет, безперечно, розумніші, могутніші й вродливіші від людей, однак вони були змушені вдатися по захист до Арджуни, бо він мав лук Ґандіву, що з ласки Господа Шрі Крішни був наділений надзвичайною силою. Господь всемогутній, і Його милістю чистий відданий може набути будь-якої могутности, яку захоче дати йому Господь. А той, в кого Господь забирає силу, Господньою волею стає безсилий.