ВІРШ 24

Антропологи обстоюють теорію про закон природного добору в боротьбі за існування. Однак вони не знають, що за цим законом природи стоїть вишня воля Верховного Бога-Особи. У «Бгаґавад-ґіті» теж сказано, що закони природи діють, корячись волі Господа. Тож якщо десь у світі панує мир, слід знати, що він запанував тільки завдяки добрій волі Господа. А якщо десь лад порушений, це робиться так само за верховною волею Господа. Без волі Господа не колихнеться і билинка в полі. Отже, якщо десь порушують установлені від Бога закони, між окремими людьми й цілими народами спалахують війни. Тому найнадійніший спосіб досягти миру    —    це упогодити все з встановленим від Господа законом. Цей закон такий: хоч би що ми робили, їли, жертвували чи віддавали, маємо робити це задля задоволення Господа. Нічого не слід робити, їсти, жертвувати чи давати у милостиню, якщо це суперечить Його волі. Мудрість ліпша за силу, а тому людина повинна вчитися розрізняти, що вдовольняє Господа, а що ні. Таким чином, цінність дії визначають за тим, чи вдовольняє вона Господа. Власним примхам місця немає. Єдине, чим ми повинні керуватися,    —     це задоволення Господа. Це    —    йоґа кармасу кауалам, тобто діяльність, пов’язана з Верховним Господом. У цьому полягає мистецтво діяти досконало.