ВІРШ 42

Усе, що проявлене у матеріальному світі, є утвором махат-таттва-ав’якти, і все, що ми бачимо матеріальними очима, є просто поєднанням і трансформацією різноманітних утворів матерії. Однак сама жива істота відмінна від утворів матерії. Лише забуття про свою вічну природу слуги Господа і хибне уявлення про своє нібито панівне становище над матеріальною природою змушує живу істоту прийняти життя оманної чуттєвої насолоди. Викликані таким способом до буття, матеріальні енерґії стають головною причиною того, що розум робиться піддатливий впливу матерії. Так утворюється складене з п’яти елементів фізичне тіло. Махараджа Юдгіштгіра, діючи у зворотному порядку, розчинив п’ять елементів тіла у трьох ґунах матеріальної природи. Якісні ознаки тіла, що створюють різницю між добрим, поганим чи посереднім, були стерті, а самі вияви якостей злиті з матеріальною енерґією, яка постає з омани чистої живої істоти. Той, хто має таке бажання спілкуватися з Верховним Господом, Богом-Особою на якійсь із незліченних планет духовного світу або й на Ґолоці Вріндавані, повинен завжди тримати на думці, що він відмінний від матеріальної енерґії і не має з нею нічого спільного; він мусить усвідомити себе як чистий дух, Брахман, якісно єдиний з Верховним Брахманом (Парамешварою). Махараджа Юдгіштгіра, передавши царство Парікшітові й Ваджрі, вже не вважав себе за імператора світу чи за голову роду Куру. Це почуття свободи від матеріальних стосунків, а також від клітки грубих чи тонких матеріальних оболонок дає змогу навіть у матеріальному світі діяти як слуга Господа. Такий рівень називають джіван-мукта, тобто рівень звільнення, якого можна досягти ще в матеріальному світі. Так кладуть край матеріальному існуванню. Треба не тільки думати про себе як про Брахман, а й діяти як Брахман. Той, хто тільки думає про себе як про Брахман, є імперсоналістом. А той, хто діє як Брахман    —    чистий відданий.