ВІРШ 6
йасйа кшаа-війоґена
локо хй апрійа-дарана
уктгена рахіто хй еша
мтака прочйате йатг
йасйа — що з Ним; кшаа — хвиля; війоґена — розлукою; лока — усі всесвіти; хі — певно; апрійа-дарана — все відштовхує; уктгена — життям; рахіта — позбавлений; хі — певно; еша — всі ці тіла; мтака — і трупи; прочйате — названі; йатг — наче.
Я втратив Його, навіть мить чиєї відсутности перетворює усі всесвіти на прикру пустку і робить їх схожими на тіло без життя.
Насправді для живої істоти немає нікого дорожчого за Господа. Господь поширює Себе у незліченні невід’ємні частки свамша і вібгіннамша. Параматма — це частка Господа розряду свамша, а частки розряду вібгіннамша — це живі істоти. Жива істота — головне начало у матеріальному тілі, тому що без неї тіло нічого не варте, і, аналогічно, без Параматми жива істота сама по собі не має ніякого буття. І Брахман та Параматма без Верховного Господа Крішни теж не мають локус станди*. Це положення докладно з’ясоване у «Бгаґавад-ґіті». Усі ці чинники взаємопов’язані, тобто взаємозалежні. Отож, у кінцевім підсумку Господь є суммум бонум; Він — начало, що дає життя всьому сущому.
* локус станди (лат.) — точка опори (прим. пер.).