No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 3

джахрва-медгс трін
ґаґй бгӯрі-дакшін
радвата
ґуру ктв
дев йатркші-
ґочар

джахра  —  виконав; ава-медгн  —  жертвопринесення коня; трін—три; ґаґйм — берег Ґанґи; бгӯрі — щедро ; дакшін  —  винагородив; радватам  —  Кріпачар’ю; ґурум  —  за духовного вчителя ; ктв    —    вибравши ; дев   —   півбогів ; йатра  —  до; акші  —  очам; ґочар  —  видимі.

Вибравши своїм духовним вчителем Кріпачар’ю, Махараджа Парікшіт під його проводом виконав на березі Ґанґи три жертвопринесення коня. Усі учасники церемонії отримали щедру винагороду. Під час тих жертвопринесень навіть звичайні люди на живі очі бачили півбогів.

Цей вірш свідчить, що для жителів вищих планет здійснювати міжпланетні подорожі не є щось складне. У «Бгаґаватам» багато згадок за те, що півбоги з райських планет відвідували Землю, щоб бути присутніми на жертвопринесеннях могутніх царів та імператорів. З цього вірша ми також дізнаємося, що коли Махараджа Парікшіт виконував обряд принесення в жертву коня, навіть пересічні люди мали змогу бачити півбогів. Назагал звичайні люди бачити півбогів, так само як і Господа, не здатні. Але як Господь зі Своєї безпричинної милости часами сходить у цей світ, являючи Себе звичайним людям, так само і півбоги, як їхня ласка, являють себе звичайним людям. Звичайно люди Землі не здатні бачити навіч істот з райських планет, однак впливовість Махараджі Парікшіта була така, що півбоги погодилися відкритися людським очам. Зазвичай на таких жертвопринесеннях царі, наче хмари, що проливають дощ, щедро роздавали багатства. Хмара    —    це проста вода, але в іншій формі: з землі вода збирається у хмари. І так само милостиня, що її царі роздають під час жертвопринесень,    —    це ті самі зібрані від громадян податки, але вже в іншому вигляді. Як хмари проливають дощі, видається, понад потрібне, так і милостиня царів, здається, перевищує потреби громадян. Якщо громадяни задоволені, вони не будуть повставати проти царя, а тому ламати монархічний державний устрій потреби немає.

Навіть такий цар, як Махараджа Парікшіт, потребував проводу духовного вчителя. Без такого проводу робити поступ у духовному житті неможливо. Духовний вчитель повинен посідати всі належні його становищу якості; і якщо людина прагне усвідомити свою справжню сутність, вона мусить звернутися до такого істинного духовного вчителя і прийняти у нього притулок.

« Previous Next »