ГЛАВА ШІСТНАДЦЯТА

ВІРШ 1: Сута Ґосвамі сказав: Відтак, вчені брахмани, великий відданий Махараджа Парікшіт правив світом, керуючись настановами найліпших з-поміж двічінароджених брахман. Як цар він появляв усі піднесені якості, які провістили досвідчені астрологи одразу по його народженні.

ВІРШ 2: Цар Парікшіт одружився з дочкою царя Уттари і став батьком чотирьох синів, найстаршим з яких був Махараджа Джанамеджая.

ВІРШ 3: Вибравши своїм духовним вчителем Кріпачар’ю, Махараджа Парікшіт під його проводом виконав на березі Ґанґи три жертвопринесення коня. Усі учасники церемонії отримали щедру винагороду. Під час тих жертвопринесень навіть звичайні люди на живі очі бачили півбогів.

ВІРШ 4: Якось, коли Махараджа Парікшіт їхав підкорювати світ, він побачив самого володаря Калі-юґи. Той, ниціший за шудру, але вдягнений у царські одежі, калічив ноги корові й бику. Цар одразу схопив його, щоб покарати як належить.

ВІРШ 5: Шаунака Ріші спитав: Чому Махараджа Парікшіт тільки покарав його,    —    адже той найниціший шудра вдягнувся в царські шати і бив ногою корову? Прохаємо тебе, розкажи нам про все це, якщо воно пов’язане з Господом Крішною.

ВІРШ 6: Віддані Господа охочі до меду, що точиться з лотосових стіп Господа. Натомість який пожиток з оповідей, слухати які    —    це просто марнувати дорогоцінне життя?

ВІРШ 7: Шановний Суто Ґосвамі! Серед людей є такі, що прагнуть звільнитися від смерти і жити вічно. Вони уникають знищення завдяки тому, що прикликають до себе владику смерти Ямараджу.

ВІРШ 8: Доки Ямараджа з нами, ніхто з нас не помре, бо це саме він посилає до кожного смерть. Ці великі мудреці запросили на жертвопринесення владику смерти Ямараджу, представника Господа. Тому живим істотам, що коряться його владі, слід, скориставшися з нагоди, всотувати через вуха нектар безсмертя    —    оповіді про трансцендентні розваги Господа.

ВІРШ 9: Ліниві, бідні на розум люди, чиє життя дуже коротке, минають ночі на сон, а дні    —    на безглузду діяльність.

ВІРШ 10: Сута Ґосвамі мовив: Махараджа Парікшіт жив у столиці імперії Куру, а тимчасом в його державу стали просочуватись ознаки доби Калі. Почути про це не принесло йому радости, однак дало нагоду стати до бою. Отож Махараджа Парікшіт узяв свій лук і стріли й приготувався битися.

ВІРШ 11: Махараджа Парікшіт зійшов на колісницю, запряжену вороними кіньми, на його стязі був зображений лев. З такими окрасами серед колісниць, кінноти, слонів та піших воїнів, він вирушив зі столиці підкорювати всі сторони світу.

ВІРШ 12: Махараджа Парікшіт підкорив усі частини Землі    —    Бгадрашву, Кетумалу, Бгарату, північну Куру, Кімпурушу та інші    —    і взяв з їхніх правителів данину.

ВІРШІ 13-15: Скрізь, куди прибував цар, він чув хвалу своїм великим предкам, що всі були віддані Господа, а також подвигам Господа Крішни. Чув він і оповіді про те, як Господь оборонив його самого від страшного жару Ашваттгаминої зброї. Крім того, говорили про велику приязнь між нащадками Врішні й Прітги, причиною якої була велика відданість нащадків Прітги Господу Кешаві. Цар, надзвичайно задоволений зі співців, котрі здіймали хвалу його предкам, у радіснім захваті широко розкривав очі. Великодушний з природи, він обдаровував усіх коштовними намистами та пишними строями.

ВІРШ 16: Махараджа Парікшіт слухав про те, що Господь Крішна [Вішну], кому кориться весь усесвіт, Сам служив покірливим Йому синам Панду, виконуючи найрізноманітніші обов’язки    —    колісничого та голови зібрання, посланця, друга, нічного вартового тощо. Він виконував бажання Пандав як слуга і складав їм поклони як молодший за віком. Коли Махараджа Парікшіт слухав про це, його виповнювала відданість лотосовим стопам Господа.

ВІРШ 17: А тепер послухайте, що сталося в той час, коли Махараджа Парікшіт минав день за днем, слухаючи про діяння своїх достойних предків, поглинутий думками про них.

ВІРШ 18: По планеті у подобі бика ходив Дгарма, уособлення засад релігії, аж якось натрапив на уособлену Землю в подобі корови, що виглядала засмученою, наче мати, яка втратила дитину. В її очах стояли сльози, тіло втратило красу. Тому Дгарма звернувся до Землі з такими запитаннями.

ВІРШ 19: Дгарма [у подобі бика] запитав: Шановна пані, чи ти здорова? Чому на тебе лягла тінь горя? Ти аж наче зчорніла на виду. Може, тебе точить якась прихована внутрішня хвороба, а чи ти тужиш за якимось родичем, що десь далеко від тебе?

ВІРШ 20: Я втратив три ноги і стою тепер тільки на одній. Чи не через мій стан ти сумуєш? Чи, може, ти занепокоєна тим, що віднині тебе будуть визискувати беззаконні м’ясоїди? А може, ти сумуєш, бо півбоги нині лишилися без своєї частки з жертвопринесень    —    адже жертвопринесень більше не відправляють? Чи тобі сумно дивитися на живі істоти, що страждають від голоду та посухи?

ВІРШ 21: Чи ти турбуєшся за нещасних жінок, яких покинули безсоромні чоловіки, та дітей, що їх полишали напризволяще? А може, причина твого горя в тому, що богиня освіти нині в руках брахман, які діють проти засад релігії? Чи тобі прикро дивитися на брахман, котрі вдаються по притулок до правителів, що не шанують брахманічної культури?

ВІРШ 22: Через так званих правителів, розум яких під впливом доби Калі затьмарений, у державних справах панує хаос. То ти побиваєшся через це безладдя? Сучасне людство не дотримується правил і приписів, які визначають, як слід їсти, спати, пити, мати статеві стосунки й таке інше, і люди схильні робити це де і як їм заманеться. То ти чуєшся нещасна через це?

ВІРШ 23: О Мати Земле, Верховний Бог-Особа Харі втілився як Господь Крішна, щоб поменшити твій страшний тягар. Усі Його дії на Землі трансцендентні, і вони прокладають шлях до звільнення. Тепер Його з тобою нема, і тому ти, певно, згадуєш за Його діяння і сумуєш, що вони вже в минулому.

ВІРШ 24: Матінко, ти    —    скарбниця усіх багатств. Скажи, будь ласка, в чому причина страждань, що так ослабили тебе? Я думаю, то могутній час, що бере гору і над найсильнішими, забрав у тебе добру долю, перед якою схилялися навіть півбоги.

ВІРШ 25: Божество Землі [у подобі корови] відповідало уособленню засад релігії [що прибрав подоби бика]: Дгармо, ти дізнаєшся про все, про що запитав. Я постараюсь відповісти на твої запитання. Колись і ти стояв на чотирьох ногах, і Господньою ласкою всесвіт завдяки тобі жив чимдалі щасливіше.

ВІРШІ 26-30: Господеві притаманні: 1) правдивість; 2) чистота; 3) неспроможність зносити страждання інших; 4) здатність панувати над гнівом; 5) задоволеність у Собі Самому; 6) прямота; 7) стійкість розуму; 8) владання над органами чуттів; 9) відповідальність; 10) неупередженість; 11) терпимість; 12) врівноваженість; 13) вірність; 14) обізнаність; 15) свобода від прив’язаности до задоволення чуттів; 16) вищість; 17) лицарство; 18) великий вплив; 19) сила здійснювати неможливе; 20) виконання Свого обов’язку; 21) цілковита незалежність; 22) умілість; 23) довершена краса; 24) незворушність; 25) доброта; 26) винахідливість; 27) делікатність; 28) великодушність; 29) рішучість; 30) повнота і досконалість знання; 31) правильність дій; 32) володіння всіма об’єктами насолоди; 33) радісність; 34) непохитність; 35) вірність; 36) слава; 37) шанованість; 38) скромність; 39) буття (як Бога-Особи); 40) вічність та багато інших трансцендентних якостей, що вічно в Ньому присутні й невіддільні від Нього. І цей Бог- Особа , вмістище всього добра і краси, Господь Шрі Крішна, нині завершив Свої трансцендентні розваги на Землі. Відколи Його немає, скрізь поширився вплив доби Калі, і мені прикро бачити це.

ВІРШ 31: Я думаю про себе, а також, найліпший з півбогів, про тебе, про півбогів, мудреців, жителів Пітрілоки, відданих Господа й усіх, хто додержує системи варн та ашрамів у людському суспільстві.

ВІРШІ 32-33: Лакшміджі, богиня щастя, що її ласкавого погляду запобігають такі півбоги, як Брахма і заради якої вони пожертвували Богові-Особі не один день життя, покинула свою оселю у лісі лотосів і пішла служити лотосовим стопам Господа. Мені були даровані особлива сила й добра доля, що підносила мене над трьома планетними системами: мене прикрашали знаки прапора, блискавки, стрекала погонича слонів та лотоса, які залишали на мені лотосові стопи Господа. Однак щойно я відчула, що немає нікого щасливішого за мене, Господь мене покинув.

ВІРШ 34: О уособлення релігії! Мене переобтяжували численні військові з’єднання царів-безбожників, а Бог-Особа Своєю милістю звільнив мене від того тягаря. Тобі теж велося скрутно і, слабкій, було важко стояти, а тому Він через Свою внутрішню енерґію прийшов у родині Яду, щоб допомогти тобі.

ВІРШ 35: Тож хто зможе винести розлуку з Верховним Богом-Особою? Його ніжний, повний любови усміх, ласкавий погляд і мила мова перемагає серйозність та пристрасний гнів Його коханих дружин    —    Сат’ябгами та інших. Коли Він ступав моєю [Землі] поверхнею, мене обгортав пил з Його лотосових стіп, а густа трава була наче настовбурчене від насолоди волосся.

ВІРШ 36: Тимчасом як Земля та уособлення релігії розмовляли між собою, на березі Сарасваті, що несе свої хвилі на схід, з’явився святий цар Парікшіт.