ВІРШІ 43-44
са еша етархй агхйста
сана пргівочітам
пітмахенопанйаста
рджрайа вівікшат
сте ’дгун са рджарші
кауравендра-рійолласан
ґаджхвайе мах-бгґа
чакраварті бхач-чхрав
са — він; еша — це; етархі — тепер; адгйсте — править; санам — престолом; пртгіва-учітам — як належить царю; пітмахена — дідом; упанйастам — передане; рдж — царем; арайам — ліс; вівікшат — прагнучи; сте — є; адгун—нині; са—то; рджа-ші—мудрець серед царів; каурава-індра — головний з царів Куру; рій — слава; улласан — поширюючи; ґаджхвайе—в Хастінапурі; мах-бгґа— найщасливіший; чакраварті — імператор; бхат-рав — найславетніший.
Відтак імператор Махараджа Парікшіт , найщасливіший між людьми, якому Махараджа Юдгіштгіра, забажавши відійти зречеником до лісу, доручив царство Хастінапури, чудово править світом у славетних традиціях царів роду Куру.
Тривале жертвопринесення, що його вирішили відправити мудреці Наймішаран’ї, почалося незабаром по смерті Махараджі Парікшіта. Жертвопринесення мало тривати тисячу років; відомо також, що напочатку місце жертвопринесення відвідували деякі сучасники Баладеви, старшого брата Господа Крішни. На думку ряду авторитетів теперішній час в санскриті може вказувати і на дію, яка відбувалася у найближчому минулому. Саме такий випадок можна побачити в цьому вірші, де теперішній час ужито щодо правління Махараджі Парікшіта. Крім того, теперішній час можна застосовувати, змальовуючи постійне явище. Принципи правління Махараджі Парікшіта цілком слушні і тепер, і якщо уряд рішуче візьметься до справи, стан людського суспільства ще можна поліпшити. Ми ще можемо очистити державу від усієї аморальної діяльности, що її запроваджує уособлений Калі, якщо тільки виявимо рішучість і діятимемо як Махараджа Парікшіт. Він виділив для Калі певні місця, однак насправді жодного такого місця у світі Калі знайти не міг, бо Махараджа Парікшіт пильно стежив, щоб у державі не було місць для азартних ігор та махінацій, пияцтва, розпусти та забою тварин. Сучасні правителі хочуть зупинити моральну деґрадацію держав, однак за браком розуму вони не знають, як це зробити. Вони хочуть дозволяти ігорні доми, торгівлю алкогольними напоями та іншими наркотиками, доми розпусти, проституцію в готелях, кінотеатри і облуду в усьому, навіть у своїх діях — і водночас зупинити моральне розкладання держави. Вони хочуть мати царство Бога без свідомости Бога. Але хіба можливо поєднати речі, що виключають одна одну? Якщо ми хочемо зупинити моральний розклад держави, то передусім повинні організувати суспільство так, щоб воно прийняло засади релігії — аскетизм, чистоту, милосердя й правдивість. А щоб забезпечити для цього сприятливі умови, треба позакривати усі заклади для азартних ігор, пияцтва, розпусти та шахрайства. Це — кілька практичних уроків, які можна взяти зі сторінок «Шрімад-Бгаґаватам».