ВІРШ 45
іттгам-бгӯтнубгво ’йам
абгманйу-суто нпа
йасйа плайата кшауі
йӯйа сатрйа дікшіт
іттгам-бгӯта — так; анубгва — досвід; айам — це; абгіманйу-сута — син Абгіман’ю; нпа — цар; йасйа — чиїм; плайата — правлінням; кшауім — на Землі; йӯйам — ви всі; сатрйа — на відправу жертвопринесення; дікшіт — дало змогу.
Махараджа Парікшіт, син Абгіман’ю, настільки досвідчений, що завдяки його вмілому врядуванню та заступництву ви отримали змогу відправляти це жертвопринесення.
ПОЯСНЕННЯ: Брахмани та санн’ясі добре розуміються на тому, як провадити суспільство шляхом духовного поступу, а кшатрії, чи правителі, добре знаються на тому, як забезпечувати в суспільстві мир та процвітання. І ті, і ті — опора щастя для всіх, і тому вони повинні всіляко співпрацювати задля загального добра. Махараджа Парікшіт був досить вмілим правителем, щоб у всьому, що від нього залежало, запобігти скверні Калі, тим самим створивши в державі сприятливі умови для духовного просвітлення. Якщо людський загал не відкритий для сприйняття, переконати його у потребі духовного просвітлення дуже важко. Аскетизм, чистота, милосердя й правдивість, ці основні засади релігії, роблять суспільство сприйнятливим для духовного знання і готують у ньому ґрунт для духовного піднесення. Махараджа Парікшіт якраз і створив для того всі сприятливі умови. Завдяки його діям ріші Наймішаран’ї отримали змогу протягом тисячі років виконувати жертвопринесення. Іншими словами, без підтримки держави не можна глибоко впровадити в життя суспільства ніякі філософські доктрини чи релігійні принципи. Тому брахмани й кшатрії мають жити у повній згоді і співпрацювати для загального добра. Такий дух панував у суспільстві аж до часів Махараджі Ашоки. Цар Ашока надав Господу Будді усебічної підтримки, завдяки чому вчення Будди поширилося цілим світом.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до сімнадцятої глави Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», назва якої «Кара й помилування Калі».