ВІРШ 6
йас тва кше ґате дӯра
саха-ґіва-дганван
очйо ’сй аочйн рахасі
прахаран вадгам архасі
йа—якщо; твам—ти, негіднику; кше—Господь Крішна; ґате — коли пішов; дӯрам — з-перед людських очей; саха — разом з; ґіва — луком Ґандіва; дганван — його носієм Арджуною; очйа — злочинець; асі — ти є визнаний; аочйн — неповинних; рахасі—на відлюдді; прахаран—б’єш; вадгам — бути вбитим; архасі — заслуговуєш.
Гей, негіднику! Невже ти вирішив, що нині, як Господь Крішна й Арджуна, володар лука Ґандіва, пішли з-перед наших очей, ти можеш зухвало бити неповинну корову? Ти б’єш на відлюдді невинних, а тому ти злочинець і заслуговуєш смерти.
Коли з суспільства свідомо вилучено саму ідею Бога і коли в ньому немає жодного відданого-воїна, як Арджуна, підручні епохи Калі, користаючись з беззаконня в царстві, влаштовують подалі від людських очей бойні і вбивають на них невинних корів та інших тварин. Таких убивць доброчесний цар, як-от Махараджа Парікшіт, карає на смерть. В очах праведного царя негідник, котрий вбиває на відлюдді тварину, нітрохи не ліпший від того, хто вбиває у відлюдному місці дитину, і тому такий злочинець заслуговує на смертну кару.