ВІРШ 16
са ваі мах-бгґавата парікшід
йенпаварґкгйам адабгра-буддгі
джнена ваійсакі-абдітена
бгедже кгаґендра-дгваджа-пда-мӯлам
са—він; ваі—безперечно; мах-бгґавата—першорядний відданий; парікшіт — цар; йена — яким; апаварґа-кгйам — метою звільнення; адабгра — утвердив; буддгі — інтелект; джнена — знанням; ваійсакі — син В’яси; абдітена — повідане; бгедже — взяв; кгаґа-індра — Ґаруда, цар птахів; дгваджа — прапор; пда-мӯлам — ступні.
Прохаємо тебе, Суто Ґосвамі, переказати ті оповіді про Господа, що слухаючи їх, Махараджа Парікшіт, чий інтелект був зосереджений на звільненні, досяг лотосових стіп Господа, притулку царя птахів Ґаруди. Ці оповіді пролунали з вуст сина В’яси [Шріли Шукадеви Ґосвамі].
Між тими, хто долає шлях до звільнення, існують певні розбіжності. Дослідників трансцендентного поділяють на імперсоналістів та відданих Господа. Віддані Господа поклоняються трансцендентній формі Господа, тимчасом як імперсоналісти медитують на яскраве сяйво, чи випромінення тіла Господа — брахмаджйоті. У вірші сказано, що Махараджа Парікшіт досяг лотосових стіп Господа завдяки тому, що отримав знання від сина В’ясадеви, Шріли Шукадеви Ґосвамі. Шукадева Ґосвамі напочатку теж був імперсоналістом, як він каже за це у «Бгаґаватам» (2.1.9), однак пізніше він привабився до трансцендентних розваг Господа і став відданим. Таких відданих з досконалим знанням називають маха-бгаґавати, першорядні віддані. Існує три класи відданих: пракріта, мадг’яма та маха-бгаґавата. Пракріта, чи відданий третього класу, — це той, що поклоняється Господу в храмі, але мало що знає про Господа та Його відданих. Мадг’яма, відданий другого класу, чітко знає, хто є Господь, які є Його віддані, хто такі неофіти, а хто невіддані. А маха- бгаґавата, відданий першого класу, бачить усе пов’язаним з Господом і Господа пов’язаним з усім. Тому маха-бгаґавата не робить розрізнення ні в чому, і зокрема не поділяє людей на відданих та невідданих. Махараджа Парікшіт був саме відданий маха-бгаґавата, тому що отримав посвячення від Шукадеви Ґосвамі, іншого відданого маха-бгаґавати. Махараджа Парікшіт був ласкавий до всіх, навіть до уособленого Калі, за інших і не кажучи.
Трансцендентні оповіді в історії світу містять багато прикладів того, як імперсоналіст стає відданим. Однак немає жодного випадку, щоб відданий став імперсоналістом. Вже самого цього досить, щоб засвідчити, що відданий на трансцендентних сходах стоїть на щаблі вищому, ніж імперсоналіст. «Бгаґавад-ґіта» (12.5) потверджує, що людина, яка застрягла на сходинці імперсоналізму, радше страждає, аніж насправді осягає реальність. Отож знання, що його Шукадева Ґосвамі передав Махараджі Парікшіту, допомогло тому піднестися на рівень служіння Господеві. Цей рівень досконалости має назву апаварґа, рівень досконалости звільнення. Саме знання, котре просто приводить до звільнення, є матеріальне. По-справжньому скинути з себе пута матеріального світу означає звільнитися, а вже рівень, на якому людина досягає трансцендентного служіння Господеві, називають рівнем досконалости звільнення. На цей рівень піднімаються завдяки знанню та зреченню, як ми вже пояснювали (Бгаґ. 1.2.12), і той, хто набуває досконалого знання у тому вигляді, в якому його передає Шукадева Ґосвамі, внаслідку отримує змогу досягнути трансцендентного служіння Господеві.