ВІРШ 29
абгӯта-пӯрва сахас
кшут-тбгйм ардіттмана
брхмаа пратй абгӯд брахман
матсаро манйур ева ча
абгӯта-пӯрва — чого ще не було; сахас — через обставини; кшут — голод; тбгйм — а також спрагу; ардіта — стурбований; тмана — себе; брхмаам — до брахмани; праті — проти; абгӯт — став; брахман — о брахмани; матсара—ворожість; манйу—гнів; ева—так; ча — і.
О брахмани! Ворожість царя, якого з волі обставин мучили голод та спрага, до мудреця-брахмани та його гнів були чимось геть небувалим.
Для такого царя, як Махараджа Парікшіт гнів і злість, та ще й на мудреця та брахману, були, без сумніву, річ небувала. Цар добре знав, що брахмани, мудреці, діти, жінки та старі люди не підлягають карі ні за яких обставин. Так само не слід засуджувати і царя, навіть якщо він припускається якоїсь серйозної помилки. Однак у цьому випадку Махараджа Парікшіт, якого мучили голод і спрага, волею Господа розсердився на мудреця. Цар мав право покарати свого підданого за холодну зустріч чи зневагу, однак порушником закону був брахмана та мудрець, а тому ціла подія видається неймовірною. Як Господь ніколи не ставиться ні до кого вороже, так і відданий Господа ніколи ні до кого не має ворожих почуттів. Єдине, що виправдовує поведінку Махараджі Парікшіта, це те, що її зумовила воля Господа.