ВІРШ 46
дгарма-пло нара-паті
са ту самр бхач-чхрав
скшн мах-бгґавато
рджаршір хайа-медгай
кшут-т-рама-йуто діно
наівсмач чхпам архаті
дгарма-пла — захисник релігії ; нара-паті — цар; са — він; ту — але; самр — імператор; бхат — великої; рав — слави; скшт — прямо; мах-бгґавата — Господній відданий; рджа-ші—святий серед царів; хайа-медгай — славетний цар, що відправив багато жертвопринесень коня; кшут — голод; т — спрагу; рама-йута — втомлений і змучений; діна — вражений; на — ніколи; ева — так; асмат — нашого; пам — прокляття; архаті — заслужив.
Імператор Парікшіт — праведний цар. Він зажив великої слави і є першорядним відданим Бога-Особи. Він — святий серед царів, і він відправив багато жертвопринесень коня. Те, що такий цар втомився і потерпає від голоду й спраги, аж ніяк не підстава проклинати його.
Пояснивши загальні правила, що стосуються становища царя, і зазначивши, що цар не може діяти неправильно і тому взагалі не підлягає осуду, мудрець Шаміка хотів сказати щось ще про імператора Парікшіта особисто. В цьому вірші стисло описані якості самого Махараджі Парікшіта. Цар Парікшіт, навіть якщо розглядати його просто як царя, прославився на цілий світ як правитель, що втілював у життя релігійні принципи царської верстви. Шастри визначають обов’язки для всіх каст і станів суспільства. Імператор Парікшіт посідав усі якості кшатрій, згадані в «Бгаґавад- ґіті» (18.43). Крім того, він був великий відданий Господа і душа, що усвідомила свою істинну сутність. Проклясти такого царя, коли він був втомлений і виснажений, було величезною помилкою. Шаміка Ріші, отже, визнав, що проклясти Махараджу Парікшіта було несправедливо з будь-якого погляду. Хоча брахмани загалом не мали стосунку до цієї події, через дитячий вчинок малого сина брахмани змінилося становище цілого світу. Тому Ріші Шаміка, брахмана, взяв на себе відповідальність за знищення доброго ладу в цілому світі.