ВІРШ 17
іті сма рдждгйавасйа-йукта
прчіна-мӯлешу куешу дгіра
уда-мукго дакшіа-кӯла сте
самудра-патнй сва-сута-нйаста-бгра
іті — так; сма — в минулому; рдж — цар; адгйавасйа — рішуче; йукта — взявшись; прчіна — на схід; мӯлешу — корінням; куешу — на сидінні з трави куша; дгіра — що опанував себе; уда-мукга — повернувшись обличчям на північ; дакшіа — на південному; кӯле — березі; сте — розташований ; самудра — моря ; патнй — дружини ( Ґанґи ); сва—своєму; сута—синові; нйаста — передавши; бгра — обов’язки правління.
Досконало оволодівши собою, Махараджа Парікшіт сів обличчям на північ над південним берегом Ґанґи на солом’яну підстилку, що в ній трава, з якої її сплетено, дивилася корінням на схід. Перед цим турботу про царство він передав своєму синові.
Ґанґу знають як дружину моря. Сидіння з трави куша вважають за освячене за умови, що траву вирвано з землі разом з коренем, а коли сидіння покладене так, щоб коріння трави, з якої воно сплетене, дивилося на схід, це вважають за сприятливе. Крім того, сидіти обличчям на північ також сприяє духовному успіху. Перед тим, як покинути дім, Махараджа Парікшіт передав стерно влади синові. Таким чином, для Махараджі Парікшіта були створені якнайсприятливіші умови.