ВІРШ 7

Води Ґанґи освячують усі три світи разом з усіма богами та півбогами, бо плинуть від лотосових стіп Бога-Особи Вішну. Господь Крішна    —    це джерело, з якого постають усі вішну-таттви, а тому кожен, хто прийме притулок Його лотосових стіп, може звільнитися від усіх гріхів і також від наслідків образи, яку цар вчинив проти брахмани. Отож Махараджа Парікшіт вирішив медитувати на лотосові стопи Господа Шрі Крішни, кого називають Мукундою, або тим, хто дає звільнення будь-якого роду. Береги Ґанґи чи Ямуни надають можливість пам’ятати Господа повсякчас. Махараджа Парікшіт звільнився від усіх матеріальних зв’язків і став медитувати на лотосові стопи Господа Крішни. Це шлях до звільнення. Той, хто порвав зв’язки з матеріальним світом, вже ніколи не діятиме гріховно. А хто медитує на лотосові стопи Господа, вже звільнився від усіх наслідків вчинених гріхів. Матеріальний світ створений так, що, живучи в ньому, кожен неодмінно чинить гріхи, хоче він того чи ні. Ліпшого прикладу на це, як сам Махараджа Парікшіт, мабуть, не знайти. За ним втвердилася слава безгрішного, праведного царя, а проте і він став жертвою гріха, хоча завжди пильнував, щоб не чинити неправильних дій. Але й він був проклятий, однак що він був великий відданий Господа, то навіть такий підступ долі обернувся йому на користь. Найголовніше правило таке: ніколи не грішити свідомо і весь час пам’ятати лотосові стопи Господа, не відхиляючись думкою ні на що інше. Тільки якщо відданий налаштований саме так, Господь допоможе йому впевнено просуватися вперед на шляху до звільнення і зрештою досягти Своїх лотосових стіп. І навіть якщо відданий випадково згрішить, Господь врятує таку віддану Йому душу від наслідків усіх гріхів. Це потверджують усі священні писання.