ВІРШ 21

ПОЯСНЕННЯ: Оволодіти науковим знанням про Бога- Особу рівночасно означає осягнути самого себе. Існують численні спекулятивні гіпотези та непевність щодо визначення сутности живої істоти як духовної душі. Матеріаліст в існування духовної душі просто не вірить, філософ-емпірик вірить у безособистісний аспект сукупного духу, не приймаючи особистісности живих істот. Але трансценденталісти твердять: душа і Наддуша    —    це дві окремі сутности, єдині якісно, але відмінні з погляду кількісного вмісту цих якостей. Є ще багато різних теорій поза цим, але той, хто через бгакті-йоґу дійсно осягає Шрі Крішну, бачить, що всі ті розумові побудови нічого не варті. Шрі Крішна    —    наче сонце, а матеріалістичні розумування про Абсолютну Істину    —    наче непроглядна ніч: щойно в серці сходить сонце Крішни, темрява матеріалістичних спекулятивних мудрувань щодо Абсолютної Істини та живої істоти зникає без сліду. Там, де сонце,    —    не може бути пітьми, так само ласкою Крішни, що Він присутній в кожнім серці як Наддуша, всі відносні істини, що ховалися в непроглядному мороці невігластва, стають чітко видимі.

В «Бгаґавад-ґіті» (10.11) Господь каже, що, виявляючи особливу прихильність до Своїх чистих відданих, Він запалює в серці відданого світоч чистого знання і розвіює непроглядну темряву всіх сумнівів. Бог-Особа Сам береться освітити серце відданого, тому відданий, який виконує служіння Йому у трансцендентній любові, безперечно не залишиться у пітьмі. До нього приходить повне знання абсолютних і відносних істин. Відданий вже не може лишатися у пітьмі, а що відданого просвітлює Сам Бог-Особа, то знання такого відданого, безсумнівно, досконале. Нічого схожого не відбувається з тими, хто будує умоглядні теорії, спираючись на власні обмежені можливості пізнання. Досконале знання називається парампарою. Це дедуктивне знання, що сходить від вищого авторитету до того, хто смиренно дослухається до нього і чиї служіння та відданість роблять його гідним одержати це знання. Неможливо оспорювати владу Всевишнього і водночас пізнавати Його. Всевишній лишає за Собою право не розкриватися у відповідь на виклик незначної іскри цілого,    —    іскорки, що підвладна дії ілюзорної енерґії. Віддані, проте, Йому покірні, і тому трансцендентне знання до них сходить від Бога-Особи: спочатку до Брахми, тоді від Брахми до його синів і учнів в учнівській послідовности. Отримувати знання відданим допомагає зсередини Наддуша. Такий є досконалий метод оволодіння трансцендентним знанням.

Просвітлений знанням, відданий набуває здатности досконало розрізняти між духом і матерією, бо Господь розплутує вузол, який з’єднує дух і матерію. Цей вузол, що зветься аханкарою, змушує живу істоту оманно ототожнювати себе з матерією. Але щойно цей вузол розв’язано, всі хмари сумнівів зникають. Тоді істота починає бачити свого повелителя і повністю поринає у трансцендентне любовне служіння Господеві, остаточно обриваючи тим ланцюг кармічної діяльности. В матеріальному бутті жива істота сама заковує себе в ланцюги дій, що тягнуть за собою наслідки, і життя у життя споживає плоди цих своїх дій, добрих та поганих. Але як тільки вона розпочинає любовне служіння Господеві, вона враз вивільнюється з ланцюгів карми, і її дії більше не спричиняють наслідків.