ВІРШ 31

ПОЯСНЕННЯ: Живі істоти є відокремлені складові частки Господа. Зумовлені істоти, які недостойні жити в духовному царстві, розсіяно по всьому матеріальному світі, щоб вони донесхочу насолоджувалися матерією. Як Наддуша і вічний друг живим істотам, Господь у формі однієї зі Своїх повних часток супроводжує живі істоти, скеровуючи їх у їхній матеріальній насолоді та спостерігаючи за всіма їхніми діями. Живі істоти насолоджуються в матеріальних умовах; проте Господь зберігає Своє трансцендентне становище, не влягаючи впливові матеріальної атмосфери. У ведичних писаннях (шруті) сказано про двох птахів, що сидять на одному дереві.*
Один їсть плід із цього дерева, а другий спостерігає за діями першого. Перший птах, той, що їсть плоди,    —    це жива істота, а свідок його дій    —    це Господь. Жива істота, що їсть плоди, забула за свою справжню сутність і цілковито поринула у зумовлену матерією кармічну діяльність. Натомість Господь (Параматма) завжди довершений у трансцендентному знанні. Така є різниця між Наддушею та душею зумовленою. На зумовлену душу, живу істоту, поширюється дія законів природи, тоді як Параматма, чи Наддуша, є повелитель матеріальної природи.