No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 9

дгармасйа хй паварґйасйа
нртго ’ртгйопакалпате
нртгасйа дгармаікнтасйа
кмо лбгйа хі смта

дгармасйа  —  визначених обов’язків ; хі  —  певно ; паварґйасйа—  остаточне звільнення; на  —  не; артга  —  мета; артгйа  —  задля матеріального зиску; упакалпате  —  призначене; на  —  ані; артгасйа  —  з матеріального зиску; дгарма-ека-антасйа  —  для того, хто виконує найвищу визначену діяльність; кма  —  чуттєвого задоволення; лбгйа  —  досягнення; хі  —  достоту; смта  —  повідали великі мудреці.

Усі обов’язки людини, безсумнівно, призначені тільки на те, щоб досягнути остаточного звільнення. Ніколи не слід виконувати їх задля матеріального зиску. Крім того, твердять мудреці, той, хто виконує найвище визначене йому служіння, ніколи не повинен використовувати матеріальні здобутки на те, щоб чимдалі глибше занурюватись у чуттєві втіхи.

ПОЯСНЕННЯ: Ми вже говорили за те, що до людини, яка виконує чисте віддане служіння Господеві, самі собою приходять досконале знання та неприв’язаність до матеріального існування. Але є й такі люди, що вважають: уся різноманітна визначена діяльність, не виключаючи й релігії, існує про матеріальну користь. Людям у будь-якій частині світу властиво сподіватися, що за своє релігійне і будь-яке інше визначене для них служіння вони матимуть якийсь матеріальний зиск. Навіть ведичні писання пропонують на винагороду за всілякі релігійні дії різні манливі матеріальні здобутки, і ці принади та благословіння є для людини найпривабливіше, що дає релігійність. Чому ж так званого віруючого вабить матеріальний зиск? Тому що матеріальний зиск дасть йому змогу здійснити свої бажання, а це своєю чергою задоволить прагнення чуттєвої насолоди. Отаке це коло визначених обов’язків людини: так звана релігійність, що веде до матеріального достатку, і матеріальний достаток, що дає задоволення бажань. Інтерес усіх груп активного населення один    —    чуттєва насолода. Але слова Сути Ґосвамі повністю спростовують цю концепцію, і їх можна вважати за остаточний присуд «Шрімад-Бгаґаватам».

Ні в якому разі не слід виконувати визначеного служіння, прагнучи тільки матеріального зиску. Не можна також вживати матеріальний здобуток на чуттєві втіхи. З дальшого вірша можна дізнатися про те, як слід використовувати матеріальні надбання.

« Previous Next »