ВІРШ 32
ата пара йад авйактам
авйӯга-ґуа-бхітам
адшрута-вастутвт
са джіво йат пунар-бгава
ата — цей; парам — поза; йат — який; авйактам — непроявлене; авйӯга — без зовнішньої форми; ґуа-бхітам — підвладне ґунам ; адша — невидиме ; арута — нечутне ; вастутвт — бувши отаке; са — воно; джва — жива істота; йат — яка; пуна-бгава — народжується знову й знову.
Поза цією грубою концепцією форми існує інша, тонка, яка не має зовнішніх обрисів і є невидима, нечутна і непроявлена. Форма живої істоти відмінна від цієї тонкої форми, інакше істота не могла б народжуватись знову й знову.
ПОЯСНЕННЯ: Грубу форму космічного проявлення сприймають як велетенське тіло Господа, але існує ще й концепція Його тонкої форми, про яку відомо тільки, що вона невидима, нечутна і непроявлена. Але насправді ці груба і тонка концепції тіла співвідносні із живими істотами. Кожна жива істота має власну духовну форму, що існує як поза грубим матеріальним, так і тонким, психічним, буттям. Тільки-но жива істота покидає видиме грубе тіло, груба, тілесна, і тонка, психічна, діяльність остаточно припиняються. Фактично, про те, що істота пішла, ми робимо висновок з того, що її не видно й не чути. Навіть якщо грубе тіло істоти бездіяльне під час глибокого сну, ми визначаємо її присутність в тілі за диханням. Отже, відхід істоти з тіла ще не означає, що живої душі не існує. Якби її не було, чи могла б істота народжуватися знову й знову?
Підсумок сказаного такий: Господь вічно існує в Своїй трансцендентній формі, і вона, на відміну від форм живих істот, не є ні груба, ні тонка. Його тіло ні в якому разі не можна прирівнювати до грубого і тонкого тіл живої істоти. Всі такі концепції щодо тіла Бога уявні. Всяка жива істота має свою вічну духовну форму, що перебуває в стані зумовлености тільки через занечищення матерією.