No edit permissions for Ukrainian

ВІРШ 42

са ту сарвайм са
махрджа парікшітам
прйопавіша
ґаґй
паріта парамаршібгі

са  —  син В’ясадеви; ту  —  знову; сарвайм са  —  виголосив ; мах-рджам  —  імператорові; парікшітам  —  на ім’я Парікшіт; прйа-упавішам  —  що сів до самої смерти постити без їжі й води; ґаґйм  —  на березі Ґанґи; парітам  —   оточений; парама-шібгі  —  великими мудрецями.

Шукадева Ґосвамі, син В’ясадеви, своєю чергою переповів «Бгаґаватам» великому імператорові Парікшіту, що в оточенні мудреців сів на березі Ґанґи чекати своєї смерти, цілковито відмовившись від їжі та питва.

ПОЯСНЕННЯ:   Належний    спосіб   отримувати   будь-яке   трансцендентне послання    —    приймати його в ланцюгові учнівської послідовности. Учнівська послідовність називається парампарою. І якщо «Бгаґаватам» чи будь-які інші ведичні писання отримано не через систему парампари, то таку передачу знання вважають за неавторитетну. В’ясадева передав послання «Бгаґаватам» Шукадеві Ґосвамі, а від Шукадеви Ґосвамі це послання отримав Сута Ґосвамі. Тому приймати вість «Бгаґаватам» належить від Сути Ґосвамі або від його представника, а ніяк не від того, хто тлумачить його, не маючи зв’язку з парампарою.

Імператор Парікшіт був завчасно повідомлений про свою смерть і, одразу покинувши свої царство та сім’ю, пішов на берег Ґанґи, щоб, сидячи там, постити до самої смерти. Він був імператор, і тому там зібралися всі великі мудреці, ріші, філософи, містики тощо. Вони висували багато пропозицій щодо того, як йому належало діяти, аж урешті все вирішилось так: він мав слухати від Шукадеви Ґосвамі про Господа Крішну. Так йому повідано «Бгаґаватам».

Шріпада Шанкарачар’я, а він звіщав філософію майавади і особливо наголошував на безособистісному аспекті Абсолюту, теж радив йти по притулок до лотосових стіп Господа Шрі Крішни, бо з суперечок користи немає. Так, непрямо Шріпада Шанкарачар’я визнав, що його коментар на «Веданта-сутру» з усім барвистим аналізом граматики нікому не придасться у час смерти. У вирішальну, смертну, годину людина повинна повторювати ім’я Ґовінди. Така рада всіх великих трансценденталістів. Шукадева Ґосвамі ще у сиву давнину виголосив ту саму істину: в кінці життя людина має пам’ятати Нараяну. В цьому сама сутність духовної діяльности. Й у згоді з цією вічною істиною, сповнений знання і вміння Шукадева Ґосвамі оповідав, а імператор Парікшіт слухав «Шрімад-Бгаґаватам», і належного часу обидва вони звільнилися завдяки одному й тому ж засобові    —    посланню «Бгаґаватам».

« Previous Next »