ВІРШ 43
кше сва-дгмопагате
дгарма-джндібгі саха
калау наша-дм еша
пуррко ’дгунодіта
кше—до Крішниної; сва-дгма—Своєї обителі; упаґате— повернувшись; дгарма — релігія; джна — знання; дібгі — разом ; саха — а також і ; калау — за Калі - юґи ; наша-дм— тих, що втратили зір; еша — усі ці; пура-арка — Пурана, що сяє як сонце; адгун — тепер; удіта — зійшла.
Ця «Бгаґавата Пурана» сяє, наче сонце. Вона зійшла одразу по тому, як Господь Крішна у супроводі релігії, знання та всього іншого відійшов до Свої обителі. Ця Пурана поверне світло очам людей, що втратили здатність бачити в непроглядній пітьмі невігластва доби Калі.
ПОЯСНЕННЯ: Господь Шрі Крішна має Свою вічну дгаму, обитель, і в ній Він вічно насолоджується разом зі Своїми вічними супутниками й оточенням. Ця Його вічна оселя є проявлення Його внутрішньої енерґії, на відміну від світу матеріального, що є проявленням Його зовнішньої енерґії. Сходячи у матеріальний світ, Він являє Себе й усе Своє оточення у Своїй внутрішній енерґії, що її називають атма-майа. Господь каже в «Бгаґавад-ґіті», що Він сходить Своєю внутрішньою енерґією (атма-майею). Тобто, Його форма, ім’я, слава, атрибути, обитель та все решта не належать до утворів матерії. Він сходить, щоб виправити падші душі й знову встановити закони релігії, що дані безпосередньо від Нього. Ніхто крім Бога не може встановити основ релігії. Її закони може виголосити тільки Він або достойна особистість, яку Він уповноважив це зробити. Справжня релігія полягає в тому, щоб пізнати Бога, наші стосунки з Ним і наші обов’язки перед Ним, а також, врешті, дізнатись, яка доля чекає на нас після того, як ми покинемо матеріальне тіло. Зумовленим душам, що потрапили до пастки матеріальної енерґії, навряд чи відомі ці засадничі поняття про життя. Більшість з цих істот нічим не відрізняються від тварин, знаючи одне: їсти, спати, боятись і злучатися. Вони здебільшого просто насолоджують чуття, хоча і називають це релігійністю, пізнанням чи пошуками спасіння. Нині, в добу чвар, Калі- юґу, люди ще більше засліпли. Люди Калі-юґи — просто вилощені тварини. Вони не хочуть і знати за духовне знання чи релігійне життя, життя в Бозі. Вони настільки незрячі, що нездатні побачити щось поза сферою чинності тонкого розуму, інтелекту та его — але дуже горді зі свого проґресу в науці, зі свого матеріального добробуту та пізнань. Вони наражають себе на ризик, покинувши теперішнє тіло, стати собакою чи свинею, тому що геть згубили з ока кінцеву мету життя.
Бог-Особа Шрі Крішна з’явився тут незадовго перед початком Калі-юґи, і майже на самому її початку Він повернувся до Своєї вічної обителі. Перебуваючи на Землі, Він проявив в Своїх різноманітних діяннях усе, зокрема, викорінив показну релігійність, оповівши «Бгаґавад-ґіту». А перед тим, як відійти з матеріального світу, Він через Нараду уповноважив Шрі В’ясадеву укласти послання «Шрімад-Бгаґаватам», і тепер «Шрімад-Бгаґаватам» і «Бгаґавад-ґіта», мов два смолоскипи, світять незрячим людям цієї доби. Іншими словами, якщо людина тепер, за доби Калі, хоче побачити істинне світло життя, їй вистачить звернутися до цих двох книг — так вона здійснить свою життєву місію. «Бгаґавад- ґіта» викладає знання, потрібне, щоб приступитись до «Шрімад-Бгаґаватам». «Шрімад-Бгаґаватам» — це суммум бонум життя, Сам уособлений Господь Шрі Крішна. Тому ми маємо сприймати «Шрімад-Бгаґаватам» як безпосереднє проявлення Господа Крішни. Той, хто здатний бачити «Шрімад- Бгаґаватам», може бачити і Самого Господа Шрі Крішну. Вони тотожні.