ВІРШ 5

ПОЯСНЕННЯ: Сотворивши в махат-таттві незліченні всесвіти, пуруша входить до кожного з них як другий пуруша, Ґарбгодакашаї Вішну. Побачивши, що у всесвіті немає нічого, крім темряви та порожнього простору, і що немає ніякого опертя, Він заповнив половину всесвіту водою, що була Його потом, і ліг на ті води. Ці води звуться Ґарбгодака. Тоді з Його пупа виріс лотос, і в його пелюстках з’явився на світ Брахма, головний виконавець всесвітнього накреслу. Брахма став будівничим усесвіту, а Господь у формі Вішну взяв на Себе турботу підтримувати всесвіт. Брахма був народжений з раджо-ґуни пракріті, тобто з ґуни страсти матеріальної природи, а Вішну став Господом ґуни добра. На Вішну, що трансцендентний щодо всіх ґун, вплив матеріальної природи не поширюється. Ми вже пояснювали це раніше. З Брахми виник Рудра (Шіва); він відповідає за ґуну невігластва, чи темряви. З волі Господа він руйнує творіння. Отже, ця тріада: Брахма, Вішну й Шіва    —    всі є поширення Ґарбгодакашаї Вішну. А щоб породжувати у всесвіті живі істоти, від Брахми походять інші півбоги, як ось Дакша, Марічі, Ману та інші. Веди оспівують Ґарбгодакашаї Вішну в гімнах «Ґарбга-стуті», які починаються з опису Господа, що має тисячі голів і т. д. Ґарбгодакашаї Вішну є Господь усесвіту, і, хоча здається, що Він лежить у всесвіті, Його становище завжди трансцендентне. Це теж вже пояснено. Вішну, повна частка Ґарбгодакашаї Вішну, є Наддуша вселенського життя, і Його знають як того, хто підтримує всесвіт, Кшіродакашаї Вішну. Так пояснено три аспекти відначального пуруші. Всі втілення в усесвіті виникають через цього ж Кшіродакашаї Вішну.

В різні епохи приходять різні втілення і втілень цих незліченна кількість, але певні втілення, як-от, наприклад, Матс’я, Курма, Вараха, Рама, Нрісімха, Вамана та інші, виділяються особливо. Ці втілення називають ліла-втілення. Крім того, ще є втілення якостей: Брахма, Вішну й Шіва (Рудра), що опікуються різними ґунами матеріальної природи.

Господь Вішну невідмінний од Бога-Особи. Господь Шіва посідає проміжне становище між Особою Бога та живими істотами, джівами. Брахма завжди є джіва-таттва. Господь уповноважує найдоброчеснішу істоту або найбільшого Свого відданого творити і наділяє цю істоту Своєю енерґією. Цю істоту називають Брахмою і могутність його подібна до могутности сонця, відбитої в коштовних самоцвітах. Якщо істоти, гідної взяти на себе обов’язки Брахми, немає, Господь Сам стає Брахмою й бере на Себе його обов’язки.

Господь Шіва не є звичайною живою істотою. Він є повна частка Господа, але що Господь Шіва входить у безпосередній зв’язок з матеріальною природою, і тому його становище не таке саме, як становище Господа Вішну, що є трансцендентне. Різницю між ними можна порівняти до різниці між свіжим молоком та юґуртом. Юґурт    —    теж молоко, проте використовувати його замість молока не вийде.

Дальші втілення    —    це Ману. Протягом одного дня життя Брахми (а його обраховують як 4 300 000 х 1 000 наших сонячних років) приходить чотирнадцять Ману. Відповідно, протягом місяця життя Брахми приходить 420 Ману, протягом його року    —    5 040 Ману. Брахма живе сто років за своїм ліком, а це означає, що протягом його життя приходять 5 040 х 100, тобто 504 000 Ману. Всесвітів є без числа, і кожний має свого Брахму, і всі ці Брахми зазнають творення й знищення протягом одного віддиху пуруші. Важко навіть уявити, скільки мільйонів Ману приходить протягом одного віддиху пуруші.

У цьому всесвіті вирізняються такі Ману: Яґ’я як Сваямбгува Ману, Вібгу як Сварочіша Ману, Сат’ясена як Уттама Ману, Харі як Тамаса Ману, Вайкунтга як Раівата Ману, Аджіта як Чакшуша Ману, Вамана як Вайвасвата Ману (ми живемо за правління Вайвасвати Ману), Сарвабгаума як Саварні Ману, Рішабга як Дакша-саварні Ману, Вішваксена як Брахма-саварні Ману, Дгармасету як Дгарма-саварні Ману, Судгама як Рудра-саварні Ману, Йоґешвара як Дева-саварні Ману й Бріхадбгану як Індра-саварні Ману. Ми назвали імена лише одної низки з чотирнадцяти Ману. Як описано вище, час, впродовж якого вони існують, налічує 4 300 000 000 сонячних років.

Далі є ще юґаватари, тобто втілення, що приходять у кожну епоху, юґу. Є такі юґи: Сат’я-юґа, Трета-юґа, Двапара-юґа і Калі-юґа. Втілення кожної доби мають свій колір: білий, червоний, чорний і жовтий. В Двапара-юґу прийшов Господь Крішна, що має чорне тіло, а в Калі-юґу    —    Господь Чайтан’я, тіло якого жовте.

Отже, в явлених писаннях названо всі втілення Господа. Немає мови, щоб якийсь самозванець став утіленням: кожне втілення має бути згадане в шастрах. Втілення Господа ніколи не проголошує Себе за втілення. Його визначають мудреці, спираючись на згадані в явлених писаннях ознаки. І конкретні риси втілення, і призначена йому місія    —    все це описано в явлених писаннях.

Окрім прямих утілень є незліченні уповноважені втілення. Вони теж згадані в явлених писаннях. Такі втілення бувають уповноважені як прямо, так і посередньо. Прямо вповноважені називають втіленнями, а вповноважені непрямо    —    вібгуті. Прямо вповноважені втілення    —    це Кумари, Нарада, Прітгу, Шеша, Ананта та ін. Що ж до вібгуті, їх докладно описано в «Бгаґавад-ґіті» в главі «Вібгуті-йоґа». Першоджерелом же всіх цих різноманітних втілень є Ґарбгодакашаї Вішну.