ВІРШ 19
чтур-хотра карма уддга
праджн вікшйа ваідікам
вйададгд йаджа-сантатйаі
ведам ека чатур-відгам
чту — чотири; хотрам — жертовні вогнища; карма уддгам — очищення діяльности; праджнм — людського загалу; вікшйа — побачивши; ваідікам — згідно з ведичними правилами; вйададгт — переробив; йаджа — жертвопринесення; сантатйаі — щоб поширити; ведам екам — одну- єдину Веду; чату-відгам — у чотирьох розділах.
Він бачив, що згадані у Ведах жертвопринесення є засобом, яким можна очистити людську діяльність. І щоб цей засіб став приступніший і поширився в людському суспільстві, він розділив єдину Веду на чотири.
ПОЯСНЕННЯ: Спочатку існувала тільки одна Веда, і називалась вона «Яджур Веда». В ній були подані описи жертвопринесень чотирьох різновидів. Проте щоб виконувати їх було легше, Веду розбито на чотири розділи за типами жертвопринесень, відповідно до чотирьох станів життя в ведичному суспільстві — діяльність представників яких ці жертвопринесення мали очищувати. Крім чотирьох Вед, «Ріґ», «Яджур», «Сама» та «Атгарви», існують ще Пурани, «Махабгарата», Самхіти та інші писання. Їх іменують п’ятою Ведою. Шрі В’ясадева та його численні учні, реальні історичні особи, виявили велику доброту й співчуття до падших душ доби Калі. Пурани і «Махабгарату» побудовано на основі пов’язаних між собою історичних подій, що пояснюють науку чотирьох Вед. Не може бути ніяких сумнівів у авторитетності Пуран та «Махабгарати» — невід’ємних частин Вед. У «Чгандоґ’я Упанішаді» (7.1.4) Пурани та «Махабгарату», що їх зазвичай називають історичними хроніками, згадано як п’яту Веду — за Шрілою Джівою Ґосвамі, так визначають цінність кожного з богоявлених писань.