ВІРШ 32
тасйаіва кгілам тмна
манйамнасйа кгідйата
кшасйа нрадо ’бгйґд
рама прґ удхтам
тасйа — його; евам — так; кгілам — неповновартість; тмнам — душу; манйамнасйа — роздумуючи в серці; кгідйата— скрушно; кшасйа — Крішни-двайпаяни В’яси; нрада абгйґт — Нарада прийшов туди; рамам — хатину; прк — раніше; удхтам — сказав.
Як сказано вище, коли Крішна-двайпаяна В’яса отак журився своєю недосконалістю, до його хатини над берегом Сарасваті наблизився Нарада.
ПОЯСНЕННЯ: Причиною порожнечі, яку відчував В’ясадева, був не брак знання. Бгаґавата-дгарма — це чисте віддане служіння Господеві, і моністові воно не доступне. Моністів не зараховують до парамахамс (найдосконаліших у зреченому стані життя). У «Шрімад-Бгаґаватам» вміщено численні оповіді за трансцендентні дії Бога-Особи. В’ясадева в жодній праці не розкрив належно трансцендентних дій Господа і тому відчував незадоволення, дарма що був вповноважене втілення Бога. Сам Господь Шрі Крішна вдихнув просвітлення в серце В’ясадеви, і тому той відчув у собі якусь порожнечу, як сказано вище. Тут однозначно з’ясовано, що без трансцендентного любовного служіння Господу все є просто порожнеча, натомість у трансцендентному служінні Господу все — відчутна дійсність, і для її досягнення не потрібно ніяких окремих зусиль ні у царині діяльности задля плодів, ні на терені емпіричного філософствування.