ВІРШ 19
на ваі джано джту катгачанвраджен
мукунда-севй анйавад аґа састім
смаран мукундґгрй-упаґӯхана пунар
віхтум іччхен на раса-ґрахо джана
на — ніколи; ваі — певно; джана — особа; джту — будь- коли; катгачана — котримось чином; враджет — не вдається до; мукунда-севі — відданий Господа; анйават — як інші; аґа — о дорогий ; састім — матеріальне існування ; смаран — пам’ятаючи; мукунда-аґгрі — лотосові стопи Господа; упаґӯханам — обіймаючи; пуна — знову; віхтум — бажаючи залишити; іччгет — бажання; на — ніколи; раса- ґраха — той, хто звідав солодкого смаку; джана — особа.
Любий В’ясо, навіть якщо відданий Господа Крішни інколи падає, він певно ніколи не повертається до життя, яке ведуть у матеріальному світі інші [ті, хто діє заради насолоди плодами абощо], бо той, хто раз звідав нектару лотосових стіп Господа, весь час мимоволі повертається до згадки за цей екстаз.
ПОЯСНЕННЯ: Відданий Господа сам собою втрачає цікавість до принад матеріального існування, тому що він раса- ґраха, тобто той, хто вже звідав солодощів лотосових стіп Господа Крішни. Безперечно, є доволі випадків, коли віддані Господа падали через несприятливе спілкування, наче хтось занурений в діяльність задля насолоди плодами люди і завжди через те схильний до деґрадації. Але навіть коли відданий падає, його ніколи не слід рівняти до падшого кармі. Кармі страждає через наслідки своєї кармічної діяльности, натомість відданого карає Сам Господь, в такий спосіб його виховуючи. Страждання сироти й страждання улюбленого царського сина — не одне й те саме. Сирота насправді нещасний, бо всім до нього байдуже, але улюблений син заможної людини, навіть якщо він позірно не в ліпшому, проти сироти, становищі, завжди під пильним оком могутнього батька. Буває, потрапивши до поганого товариства, відданий Господа починає наслідувати тих, хто діє задля насолоди плодами своєї діяльности. Ті, хто діє заради плодів, хочуть панувати над матеріальним світом, і так само відданий-початківець нерозумно прагне мати винагороду за віддане служіння у формі певної матеріальної могутности. Таким нерозумним відданим Господь Сам іноді посилає труднощі: зі Своєї особливої милости Він може забрати всі матеріальні статки відданого. Тоді від несвідомого відданого відвертаються всі друзі й родичі, і він з милости Господа стямлюється, повертаючись до відданого служіння.
В «Бгаґавад-ґіті» ще сказано, що впалі віддані дістають нагоду з’явитися на світ у сім’ї достойного брахмани чи заможного комерсанта. Такому відданому поталанило менше, аніж тому, кого Господь покарав, поставивши у, здавалося б, безвихідне становище. Віддані, які з Господньої волі стали безпорадні, щасливіші проти тих, що народжуються в добрих родинах. Впалим відданим, які народжуються в хороших сім’ях, не так пощастило, бо вони можуть забути лотосові стопи Господа. Відданий, який потрапляє в безнадійне становище, має більше щастя, бо, усвідомлюючи свою цілковиту безпорадність, швидко повертається до лотосових стіп Господа.
Чисте віддане служіння дарує таку духовну насолоду, що матеріальна втіха сама по собі припиняє цікавити відданого. Це є ознака досконалости у відданому служінні. Чистий відданий повсякчас пам’ятає лотосові стопи Господа Шрі Крішни, і навіть багатства всіх трьох світів не на силі змусити його хоча б на мить забути Господа.