ВІРШ 18
тасйаива хето прайатета ковідо
на лабгйате йад бграматм упарй адга
тал лабгйате дукгавад анйата сукга
клена сарватра ґабхіра-рахас
тасйа — для того; ева — тільки; хето — причини; прайатета — повинен докладати зусиль; ковіда — по-філософському налаштований; на — не; лабгйате — досяжне; йат — якого; бграматм — блукаючи; упарі адга — з верхівки до самого дна; тат — те; лабгйате — можна здобути; дукгават — наче нещастя; анйата — як наслідок попередньої діяльности; сукгам — чуттєва втіха; клена — з плином часу; сарватра — усюди; ґабгіра — тонкий; рахас — розвиток.
Справді розумні і схильні до філософії люди мають докладати зусиль на досягнення лише тієї цілі, якої не здобути, навіть пройшовши від найвищої планети [Брахмалоки] аж до найнижчої [Патали]. Що ж до щастя, яке постає з чуттєвої насолоди, воно з часом приходить само собою, так само як з часом приходять нещастя, хоча й непрохані.
ПОЯСНЕННЯ: Кожен, хоч би де він жив, всілякими способами старається зажити якнайбільше чуттєвої насолоди. Дехто присвячує життя комерції чи промисловості, економічному розвиткові чи політичній боротьбі; інші діють задля того, щоб насолоджуватись в наступному житті плодами своєї діяльности, — стати щасливими, піднявшись на вищі планети. Сказано, що насельники Місяця завдяки напою сома - раса здобувають здатність до більшої чуттєвої насолоди, а той, хто виконує доброчинну діяльність, може піднятися на Пітрілоку. Отже, програм, як здобути чуттєву насолоду, є багато і різних, розрахованих на це життя чи на те, що буде після смерти. Дехто намагається дістатися Місяця чи інших планет механічними засобами, а не як належить — через доброчесну діяльність. Але цього ніколи не буде. За законом Всевишнього різні місця призначені для живих істот різного рівня і відповідають діяльності, яку вони виконували. Тільки доброчесна діяльність, яку приписують виконувати писання, забезпечує народження в добрій родині, статки, чудову освіту й вроду. Можна побачити, що навіть у цьому житті добрі вчинки дають людині можливість отримати чудову освіту чи багатство. Так само і в наступному житті — бажаного можна досягти тільки добрими вчинками. Інакше дві особи, народжені в одному місці в один і той самий час, не посідали б різне становище. Отже, це становище визначає їхня минула діяльність. Проте матеріальне становище, хоч яке воно є, завжди тимчасове. Хоч би де ми перебували — чи на найвищій планеті, Брахмалоці, чи на найнижчій, Паталі, — наше становище може перемінитися залежно від наших учинків. Людину філософського складу такі нетривалі становища приваблювати не повинні. Свої зусилля їй слід скеровувати на те, щоб увійти до вічного життя в блаженстві й знанні, що з нього вона ніколи не змушена буде повертатися ні на цю, ні на жодну іншу планету сповненого страждань матеріального світу. Страждання й змішане щастя — це дві характерні ознаки матеріального життя, вони приходять і на Брахмалоці, і на інших локах також. Вони супроводжують і життя півбога, і життя пса чи кнура. Страждання й змішане щастя в різних живих істот різняться тільки своєю глибиною та якістю, але немає такої істоти, що була б вільна від мук народження, смерти, старости й хвороб. І так само кожному доля визначає певну міру щастя. Істоті не під силу самими власними зусиллями побільшити чи поменшити міру свого щастя чи страждання. Навіть досягнувши чогось, ми однак можемо втратити це. Тому не слід гаяти часу на такі ненадійні речі. Всі зусилля мають бути скеровані на одне: подолати шлях додому, до Бога. Кожний повинен зробити це місією свого життя.