ВІРШ 37

ПОЯСНЕННЯ: За «Панчаратрою» Нараяна є першопричина всіх поширень Бога    —    Всудеви, Прад’юмни, Аніруддги і Санкаршани. Ці чотири Божества розміщуються так: Всудева й Санкаршана    —    посередині, відповідно зліва й справа, Прад’юмна справа від Санкаршани, а Аніруддга зліва од Всудеви. Їх знають як чотирьох ад’ютантів Господа Шрі Крішни.

Цей вірш являє собою ведичний гімн, чи мантру, що розпочинається омкара пранавою, і таким чином цю мантру утворює трансцендентна вібрація, а власне, о намо дгмахі...

Смисл у тому, що кожне починання, чи то в царині кармічної діяльности, чи емпіричної філософії є марне, якщо не спрямоване на трансцендентне усвідомлення Верховного Господа. Тому Нарададжі, покликаючись на свій власний досвід розвитку близьких стосунків між Господом та живою істотою на шляху поступового вдосконалення діяльности у відданості, пояснив природу бездомісного відданого служіння. Поступовий розвиток трансцендентної відданости Господеві вивершується любовним служінням Йому, яке називають према, вона існує в трансцендентному розмаїтті стосунків, званих расами (смаками). Це віддане служіння виконують також і в змішаних формах: з домішкою діяльности задля насолоди плодами або емпіричних філософських розумувань.

Продекламувавши цей гімн, що складається з тридцяти трьох літер, Сута відповідає на запитання великих ріші на чолі з Шаунакою про найпотаємніші осягнення, які даровано йому від духовного вчителя. Мантра звернена до чотирьох Божеств, тобто до Господа з Його повними поширеннями. Головна постать    —    це Господь Шрі Крішна, бо повні поширення    —    Його ад’ютанти. Найпотаємніша частина повчання полягає в тому, що слід повсякчасно оспівувати й пам’ятати славу Господа Шрі Крішни, Верховного Бога-Особи, і Його різних повних поширень: Всудеви, Санкаршани, Прад’юмни й Аніруддги. Ці поширення є відначальні Божества усіх інших первоначал, тобто вішну-таттв і шакті-таттв.